Прочитав "Песню про Ивана Васильевича, молодого опричника и удалого купца Калашникова", меня затронула трагизмом, безысходностью и несправедливостью судьба Степана Парамоновича. События песни происходят в жестокое историческое время опричнины при правлении Ивана Грозного. Но, несмотря на это, Калашников является преуспевающим купцом и счастливым семьянином... И если бы не любовь Кирибеевича к Алене Дмитриевне, все могло бы быть так же хорошо. Но из-за своего чувства молодой опричник преступил через запреты того времени, тем самым, опозорив любимую и ее семью. После всего произошедшего перед Степаном стоял вопрос: "Принять позор или постоять за честь, но умереть?" Он выбрал второе. Догадываясь о своей участи, Калашников не побоялся честного сражения, хотя и не был бойцом в отличие от Кирибеевича. И об этом же просил своих братьев: биться за "правду-матушку". Выйдя на поле боя, Калашников поклонился царю, как законопослушный гражданин, царвне, как человек, чтящий традиции, и народу, как выходец из него и уважающий его обычаи. Одержав сначала моральную, а потом и полную победу над противником, Степан Парамонович смело держал ответ перед царем, признаваясь в умышленном деянии своем и бросая вызов произволу власти. Но нельзя сказать, что честь для купца была выше счастья своих близких, потому что последняя его была заботой о них: ...Не оставь лишь малых детушек, Не оставь молодую вдову, Да двух братьев моих своей милостью... Характер Калашникова отражает лучшие черты русского народа и его представителей, такие как и честность, смелость, справедливость и самопожертвование ради близких. Жизнь и смерть Степана Парамоновича остались в народной памяти, так как мимо его безымянной могилы никто не мог пройти равнодушным: ...Пройдет стар человек - перекрестится, Пройдет молодец - приосанится, Пройдет девица - пригорюнится, А пройдут гусляры - споют песенку...
Журавльов Сакура наді мною \ Журавлі в небесах пролітають, кричачи. \ Вірно, в бухті Аютігата \ Нині схлинув прилив з берегів. \ Журавлі наді мною пролітають, кричачи ... Такеті Курохіто. Переклад А. Глускиной журавліВдаль журавлі кудись до весни Летять, а нам благі сняться сни. Послухайте мене: ми не повинні Любити красунь, що не тримають слова. Караджаоглан. Переклад Н. Гребньова журавліВедь ще вчора я вночі з милою був, \ А мені здається, що цю мить далекий, \ Немов журавлі, \ Що в небесах летять, \ Торкаючись до білих хмар ... Пісні Східних Японських провінцій. Переклад А. Глускиной журавліВесенній ліс співучий і світлий, \ Черни і радісні поля. \ Сьогодні я вперше зустрів \ За старою клунею журавля. Микола Гумільов МАРКІЗ ДЕ Карабас С. Ауслендер журавліВон журавлі у вечірній час Курличат і летять далеко, Сурма і погляд улюблених очей Ось чому героя шлях відзначений. Караджаоглан. Переклад Н. Гребньова журавліВсе рідше в небесах бензинових почуєш журавлиний поклик. Все монолитней в магазинах суцільного масиву Муравльов. Андрій Вознесенський журавліЗа грізним ревом літаковим Ніхто не бачив, як пройшли Незрозумілим клином перелітним У холодному небі журавлі. Анатолій Жігулін1969 журавліЗа журавлів, вони навздогін спеці Звідси відлітають щороку. Нехай всі вони повернуться до нас весною, І нехай вдалий буде їх політ. Расул Гамзатов. Переклад Н. Гребньова журавліЗа холодіючими каймою \ Пливуть, ховаються далеко \ Над Кянепшой і Кострома, \ Над Юр'єв-Польському журавлі. Михайло Дудін журавліЗолотое, безглузде ранок. П'ятиглава церква вдалині. А в душі одппоко і смутно. І летять далеко журавлі. Анатолій Жигулін журавліЗолотое, безглузде ранок. П'ятиглава церква вдалині. А в душі одппоко і смутно. І летять далеко журавлі. Анатолій Жигулін Журавльов раптом почули всі гості, Як хтось скрикнув на Поглянь на небо, Тимофій, накликати Ивик журавлів! »І небо раптом покрилося імлою, І над театром, крізь туман, Промчав низько над землею Пернатих грізний караван. Фрідріх Шиллер. Переклад М. Заболоцького Журавльов журавлі, на північ відлітаючи, \ Кричать над плоскогір'ям, кольору дині, \ Що знали про поезію Китаю Лише в Мейссене, в епоху Марколіні. Георгій Іванов Журавльов журавлиним клином \ порохова серпанок тане \ над Сахаліном, \ і, перечекавши сторіччя, - \ поки вона розтане - \ валуни вростають \ глухими корінням в землю Юрій Кабанков З книги «Хто є вітром» Журавльов кличем, повним весняної новиною, і кожної жилочкою в крилі, і тієї \ нестримної любов'ю, якої тісно на землі! \ Вони пройшли такі дали. вони летіли стільки днів! Вони, напевно, так втомилися, що і не думають про неї. Маргарита Агашина 1962 ЖУРАВЛІ Журавльов кличем, повним весняної новиною, і кожної жилочкою в крилі, і тієї \ нестримної любов'ю, якої тісно на землі! \ Вони пройшли такі дали. вони летіли стільки днів! Вони, напевно, так втомилися, що і не думають про неї. Маргарита Агашина 1962 ЖУРАВЛІ Журавльов, першим теплом перо обпаливши, \ свій будинок розгледівши далеко, \ пливуть запізнілі журавлі, \ як небесні кораблі. Булат Окуджава 1956 Журавлі Журавльов, першим теплом перо обпаливши, \ свій будинок розгледівши далеко, \ пливуть запізнілі журавлі, \ як небесні кораблі. Булат Окуджава 1956 Журавлі Журавльов, проводжаючи журавлів. \ Мріяв він в дитинстві: «Ось і мені б \ Над тихою вулицею моєї, \ Як журавлі, кружляти в небо». Петро Комаров ЖУРАВЛИК це ж начебто крові, на кшталт піску \ клопіткий, знаєш, такий журавлик паперовий \ зразок крові, знаєш, на зразок води \ щось типу колючого колоска \ це під шкірою ворушиться лялькове, чудное \ щось бурмоче, мляве, паскудне, смішне \ зразок обпаленого, шорсткого черепка, \ що йде в рознос з легкого молотка Станіслав Львівський Вірші 1996-98 рр. Вавилон 2000 це ж начебто крові, на кшталт піску журавліКогда ночами, повні смутку, \ Чути у моря крики журавлейІ поволокою туман \ Пливе у морську далечінь, - \ Сумую я про батьківщину моєї! Отомо Якамоті. Переклад А. Глускиной журавліЛучше б сніг та хуртовину Зустріти грудьми радий! Немов як з переляку розкричався, на південь Журавлі летять. Афанасій Фет
Прочитав "Песню про Ивана Васильевича, молодого опричника и удалого купца Калашникова", меня затронула трагизмом, безысходностью и несправедливостью судьба Степана Парамоновича. События песни происходят в жестокое историческое время опричнины при правлении Ивана Грозного. Но, несмотря на это, Калашников является преуспевающим купцом и счастливым семьянином... И если бы не любовь Кирибеевича к Алене Дмитриевне, все могло бы быть так же хорошо. Но из-за своего чувства молодой опричник преступил через запреты того времени, тем самым, опозорив любимую и ее семью. После всего произошедшего перед Степаном стоял вопрос: "Принять позор или постоять за честь, но умереть?" Он выбрал второе. Догадываясь о своей участи, Калашников не побоялся честного сражения, хотя и не был бойцом в отличие от Кирибеевича. И об этом же просил своих братьев: биться за "правду-матушку". Выйдя на поле боя, Калашников поклонился царю, как законопослушный гражданин, царвне, как человек, чтящий традиции, и народу, как выходец из него и уважающий его обычаи. Одержав сначала моральную, а потом и полную победу над противником, Степан Парамонович смело держал ответ перед царем, признаваясь в умышленном деянии своем и бросая вызов произволу власти. Но нельзя сказать, что честь для купца была выше счастья своих близких, потому что последняя его была заботой о них: ...Не оставь лишь малых детушек, Не оставь молодую вдову, Да двух братьев моих своей милостью... Характер Калашникова отражает лучшие черты русского народа и его представителей, такие как и честность, смелость, справедливость и самопожертвование ради близких. Жизнь и смерть Степана Парамоновича остались в народной памяти, так как мимо его безымянной могилы никто не мог пройти равнодушным: ...Пройдет стар человек - перекрестится, Пройдет молодец - приосанится, Пройдет девица - пригорюнится, А пройдут гусляры - споют песенку...
Объяснение:
долго писал)