Песню … про купца Калашникова» иллюстрировали многие известные художники.
Есть три картины, изображающие сцену кулачного боя на Москве-реке: И. Билибина, В. Васнецова, Б. Кустодиева. Иллюстрации всех художников выполнены мастерски: они живые
и по-своему выразительные.
1. На иллюстрации Билибина изображён момент, когда Калашников своим ударом свалил Кирибеевича. На переднем плане за пределами очерченного на льду круга лежит поверженный опричник, около него хлопочут двое. Один из них, старик, неприязненно оглядывается на стоящего в крови победителя, рядом с которым валяется шапка Кирибеевича. Слева гусляр уже готовится сложить об этой победе песню, его товарищи поднимают чарку за победу купца, но справа, от высокого царского места уже рвётся к купцу царский слуга, готовый выполнить приказ: «привесть его пред лицо своё».
2. На иллюстрации В. Васнецова изображён момент перед началом боя. Спиной к зрителям стоит Кирибеевич, напротив него мы видим Калашникова, лицо которого выражает упорство и решимость. Васнецов тщательно выписывает все детали костюма бойцов, убранство шатра, из которого смотрит бой царь, башню Московского кремля вдалеке.
3. На иллюстрации Б. Кустодиева, напротив, минимум деталей: просто изображена одежда бойцов, толпа народу за цепью; схематично нарисованы башни кремля. Художник сосредотачивает своё внимание на динамике картины. Стоящий к нам лицом Кирибеевич слегка подался назад после удара, который он нанёс Калашникову. Фигура купца, с головы которого упала шапка в тот миг, когда он сумел устоять, получив страшный удар в грудь, исполнена напряжения. Мы чувствуем, как купец преодолевает боль и, отшатнувшись было, всё же устремляется вперёд, решив стоять «за правду до последнего». Ощущение движения картине придают силуэты двух всадников за спиной опричника, скачущих внутри круга, чтобы успеть увидеть ход поединка.
Объяснение:
Трагедія «Фауст» видатного німецького драматурга, письменника і просвітителя Гете є плодом його багаторічної творчої діяльності і результатом філософських роздумів над одвічними проблемами буття. Головною проблемою трагедії, на мій погляд, є завжди існуючі у світі співвідношення сил добра і зла.
Ще у зав’язці твору, у «Пролозі на небесах», автор розповідає про фантастичну зустріч диявола в образі Мефістофеля з Господом та його архангелами, що набуває символічного значення, адже основним предметом їх розмови про людину був пошук відповідей на питання: «Хто вона така і яке місце їй у світі?».
Проблема вибору у трагедії «Фауст» підіймається с початку твору і відображується у суперечці Бога і Мефістофеля. Господь стверджує, що людина має силу особистості, вона здатна до розвитку і пошуку сенсу життя.
«Він поки що в мороці блукає,
Та я вкажу йому до правди вхід,
Бо знає садівник, як деревце плекає,
Який від нього буде цвіт і плід».
Звичайно, що Мефістофель вважає зовсім інше. Він впевнений, що людина – це всього «тварина із тварин», яка не здатна подолати духовні вершини. Та чого ж очікувати віт того, хто втілює в собі сили зла і говорить про себе:
«Я – тої сили частина,
що робить лише добро,
бажаючи лише злого.
Я ж – лише частина від частини,
що перше всім була,
частинка мої тьми,
що світло привела».
Сам Гете вважав цей образ «духом заперечення». Адже й справді, представник сил зла не тільки знищує недосконале в житті людей, а й завдяки цьому звільняє шлях для більш досконалішого. Проблема вибору, проблема боротьби добра і зла у цій трагедії приймає біблійні ознаки.
Люди на протязі свого життя постійно опиняються перед вибором між добром і злом, світлом і темрявою, Богом і Дияволом. І частіш усього правильний вибір залежить не стільки від обставин, скільки від сили людського духу і сутності людини. Вихідною ситуацією у «Фаусті» є саме ситуація вибору.
Вагання між злом і добром, тілесним і духовним, смертю і життям, темрявою і світлом й визначає життєві шукання героя трагедії Фауста. А образи Мефістофеля і господа втілюють в творі одвічну боротьбу Зла і Добра.
Гете показував, що протистояння існує не тільки в сфері фізичній, а й і в духовній – у внутрішньому світі будь-якої особистості. Письменник був впевнений, що від результату боротьби добра і зле і від вибору більшості залежить не тільки сучасне, але і майбутнє. Звичайно, як представник просвітництва Гете щиро вірив у перемогу сил справедливості, добра і розуму.
Отже, проблема вибору і боротьба двох сил існує с того часу, як на землі з’явилися перші люди , адже розпочалося все ще з гріхопадіння Адама і Єви. Наслідки цієї боротьби гаються й досі. Існують вони не тільки у житті суспільства, а й в набагато складнішому внутрішньому світі людини, причому внутрішній вибір найскладніший і є для людства рушійною силою його життя на землі.
Объяснение: