Ім'я Роберта Шеклі добре відоме прихильникам літературної фантастики. Перу цього письменника належать десятки романів і повістей. Декілька його творів було екранізовано, а деякі — зокрема, роман «Координати чудес» та оповідання «Абсолютна зброя» — навіть дали назви популярним книжковим серіям. Коли Шеклі запитали, який винахід є найнеобхіднішим для людства, він промовив лише два слова: «Людське серце». Цю просту й мудру водночас відповідь американського письменника-фантаста можна вважати гаслом його творчості. Роберт Шеклі народився 16 липня 1928 р. в Нью-Йорку, дитинство і юність його минули в місті Мейплвуді. Після закінчення школи Роберт працював розсильним, буфетником, садівником, а в 1946-1948 pp. у складі американських військ як редактор полкової газети перебував у Кореї. Далі були роки навчання в Нью-Йоркському університеті, де Шеклі здобував інженерну освіту й відвідував літературний курс. Потім — робота на авіаційному заводі, яка, утім, тривала недовго, адже успішні публікації переконали автора-початківця присвятити себе творчості, якою він марив змалечку. У 1950-х роках Шеклі став відомим як автор яскравих фантастичних оповідань. Багато з них увійшло до бібліотеки найпопулярніших творів наукової фантастики. Літературознавча довідка Наукова фантастика — різновид художньої літератури, основною темою якої є дослідження й прогнозування наслідків досягнень науково-технічної думки. Сюжети таких творів зазвичай побудовано на певному науковому припущенні. Змальовуючи фантастичні картини майбутнього, письменники-фантасти, як правило, розкривають реальні проблеми сучасного суспільства. Найкращі твори наукової фантастики порушують вагомі морально-філософські питання. До таких, зокрема, належать книжки Веллса, Беляєва, Бредбері, Азімова, Шеклі, братів Стругацьких та інших. Консультація професора Філологова Наукова фантастика — це не лише різновид художньої літератури, а й потужний літературний рух з власними часописами, сайтами, з'їздами шанувальників і палкими дискусіями. Колись у науково-фантастичних творах ішлося про новітні відкриття й винаходи. Однак нині, коли досягнення науки й техніки випереджають найбурхливішу фантазію, письменники здебільшого зосереджують увагу на дослідженні людського суспільства. Слово «наукова» у визначенні різновиду фантастичної літератури із часом набуло нових значень. Сучасна художня фантастика не лише розповідає про наукові досягнення, але й активно користується окремими науковими методами, як-от: розробкою гіпотез, розумовим експериментом тощо. Літературна кухня Характерні ознаки творів Р. Шеклі Фантазії Шеклі оригінальні й дотепні. Так, невтримна уява письменника «створила» зореліт, члени екіпажу якого водночас є його «складовими» (разом вони утворюють злагоджений «біомеханізм»). Не менше вражає і образ кібернетичного суспільства, яке ловить злочинців з до електронного «стерв'ятника», а згодом переживає «кінець світу», що супроводжується битвою кіберангелів з кібердемонами. А ще Шеклі вигадав досконалу суперзброю, виготовлену з людської агресії... Ці та інші картини насичені сумним гумором і водночас цілком серйозним змістом, який вияскравлює і небезпечні глибини людської свідомості, і можливі загрози наукових відкриттів, і певні філософські питання. Завдяки цьому твори Шеклі наближаються до притч, пройнятих глибокою тривогою за долю людини. Перевірте себе 1. Що ви знаєте про життя й творчість Шеклі? 2. Схарактеризуйте фантастичні твори цього письменника. 3. Дайте визначення поняття «наукова фантастика». 4. Подискутуйте! Перечитайте подану на початку розділу відповідь Шеклі на запитання, який винахід є нині найпотрібнішим. Як ви зрозуміли думку письменника? Чи погоджуєтеся ви з нею? Прокоментуйте свою відповідь.
Мокрый луг. С первого взгляда картина "Мокрый луг" своей привычностью и простотой мотива располагает к себе любого зрителя. В глубине широкого пространства возвышаются два развесистых дерева, а вдали, из-под уходящих грозных туч, проступает небольшая полоска неба. Впереди, вдоль ниши, протягивается обрывистый косогор, покрытый мягкой и влажной зелёной травкой. На переднем плане - почти в центре картины - через чёрные грозовые тучи, пытается отразиться в болотистой заводи, теплое солнышко. Гроза уходит, но небо продолжает бурлить и кипеть. С могучей силою кружатся и сталкиваются косматые серые тучи. Где-то издали доносятся раскаты грома, отражаясь в бесконечном пространстве. Картина полна движения, здесь всё кругом дышит и живёт: и деревья, изгибающиеся под сильными ударами ветра, и вода, подёрнутая рябью, и небо. Небо, проникнутое типично Васильевскому настроению, противопоставлено зловещим тучам, продолжающим низвергать, вдали от зрителя, большой поток дождя на виднеющийся издали лес. Небо, в картинах Фёдора Васильева, неизменно играет значимую роль, так и в "Мокром луге" едва ли не ключевым средством, оно выражает поэтическую мысль художника. Тёплый сверкающий просвет высоко в облаках над зелёным лугом, отражаясь в воде, и отсвечивая на траве, ведёт войну с большими и холодными чёрными тучами, бросающими мрачную тень на мокрую землю. Будто в контраст напряжённому существованию неба, остальная часть картины довольно проста. Линии её рисунка спокойнее и мягче. Каждая деталь пейзажа - это вариация главной идеи, где все детали настолько растворены в целом, что познаёшь их только при внимательном рассмотрении.
Она работала в банке