Объяснение:
Жанр послания известен ещё с времён античности (Квинт, Гораций, Овидий).
В древнерусской литературе жанр послания использовался для обращения к деятелям по политическим или общественным вопросам.
В русской поэзии начала XIX века дружеское послание было весьма распространенным жанром (послания В.А.Жуковского, Н.М.Карамзина, И.И.Дмитриева, К.Н.Батюшкова, А.С.Пушкина, А.А.Фета). Популярность его во многом объяснялась малой канонизированностью жанра, его принципиальной неустойчивостью, свободой выражения мыслей. Дружеское послание напоминает непринужденную беседу, часто это разговор "на равных". Адресат мог быть самый разный: реальное, близкое автору лицо, лицо, с которым автор не был лично знаком, лицо воображаемое.
Формальным жанровым признаком послания является то, что оно в большей или в меньшей степени имитирует письмо, то есть основным признаком данного жанра является обращение к конкретному лицу, а также наличие таких элементов, как пожелания увещевания. От первоначального стихотворного размера – гекзаметра – авторы посланий вскоре отказались. Дружеское послание создается с целью обретения единомышленника и союзника.
Пушкин-лицеист использует различные жанры: от оды до романса, элегии и сказки. Но самый любимый жанр раннего лицейского периода А.С.Пушкина – дружеское послание ("К Наталье" – первое стихотворение поэта, "К другу стихотворцу" – первое печатное произведение). Многие послания Пушкина берут в качестве образца "Мои пенаты" Батюшкова. К ним относятся многочисленные послания к поэтам, учителям и друзьям. В обращениях к друзьям ("Товарищам", "В альбом Пущину", "Кюхельбекеру") возникает тема Лицея, которая встречается и в более поздних стихотворениях поэта.
Пушкин придает жанру послания особое значение, так как оно открывает поэту путь свободы. В этом жанре меньше всего действуют литературные влияния и традиции. И поэтому именно здесь Пушкину было легче всего идти собственным путем. Послание у Пушкина не только свободный жанр, но и наиболее лирический: оно полно искренних признаний – признаний души. Одним из образцов таких признаний можно считать послание "К Чаадаеву".
Пушкин еще не раз обратится к Чаадаеву с дружескими посланиями: в 1821 году – "В стране, где я забыл тревоги прежних лет...", в 1824-м – "К чему холодные сомненья?..".
1:Эпилок романа доводит повествование до 1820 г.
2:"Три поры";"Тысяча восемьсот пятый год"
3:1805-1812 гг.
4:сценический эпизод,состоящий из сценического диалога и авторских ремарок.
5:Одна из главных проблем романа — это противопоставление истинного и ложного патриотизма.
6:Роман;
Исторический роман;
Любовный роман;
Исторический жанр;
Философский роман;
Военная проза.
7:Большое значение в романе Толстого имеет группа образов русского дворянства.
8:Точно так же слово «война» означает не только военные действия между враждующими армиями, но и моральную враждебность людей в мирной жизни, разделенных социальными и нравственными барьерами.
9:Пьер является незаконнорожденным сыном богатого графа Кирилла Безухова.
Объяснение:ЭТО ВСЁ,ЧЕМ Я МОГУ ПОДИЛИТЬСЯ
Відповідь:
Комедія «Міщанин у дворянстві» була початку Мольєром на замовлення Людовика XIV. Одного разу король приймав у себе в палаці турецьке посольство, прийом був воістину розкішним. Але турків він зовсім не вразив. А один посол і зовсім висловив образливе зауваження про те, що король Франції в оздобленні дорогоцінними каменями програє коню його пана.
Засмучений і розлючений, Людовик XIV захотів побачити постановку, в якій би були висміяні турецькі традиції.
Прохання короля Мольєр відмовити не міг, от тільки розпочата по одному задуму п’єса мала зовсім інший зміст. Драматург зовсім забув про турків, на сторінках своєї знаменитої комедії він виставив на посміховисько сучасне дворянство. Не забув при цьому і про інший суспільний клас – буржуа.
У центрі твору – неосвічений син купця пан Журден. Він раптом загорівся пристрастю потрапити до вищого аристократичне суспільство. Дворянство в той час, хоча і переживає занепад, все ж ще зберігає авторитет, який у нього вкладався протягом багатьох століть. І все ж вони втрачали свої позиції з кожним днем і з часом їх місце невблаганно повинні були зайняти буржуа.
У комедії два персонажа належать до дворянського роду – граф Дорант і маркіза Доримена.
Перший має шляхетне походження, привабливий зовні, галантний і чемний. Але це тільки мішура. Насправді ця людина – авантюрист, заради грошей готовий піти навіть на підлість. Журден для нього любий друже. Правда, тільки на словах. Він розхвалює його манери і наряд заради власної вигоди, заради того тільки, щоб позичити чергову грошову суму.
Його репліки щодо зовнішності Журдена викликають тільки сміх. Буржуа мліє від слів, що при дворі немає молодих людей, так прекрасно складених, як він, що у нього просто бездоганний костюм. Дорант постійно примовляє, що він замовив слівце за Журдена в королівських апартаментах. Головний герой навіть не помічає всієї цієї грубої лестощів, а сприймає все за чисту монету. А безсовісний дворянин, вже набравшись борг, знову просить в борг. У п’єсі Дорант виступає як тонкий психолог. Щоб бути точно впевненим в тому, що Журден знову позичить йому якусь суму, він намагається виправдати себе тим, що просить тільки у кращого друга, хоча дати в борг йому готові багато, і багато хто навіть вшанують це за честь.
Ця розмова чує пані Журден, вже від неї щось не сховаються справжні причини такої дружби між дворянином і буржуа. Дружина головного героя – розсудлива жінка, і її так просто не проведеш.
У п’єсі «Міщанин у дворянстві» Журден не тільки намагається бути схожим на аристократа, він ще і закохується в прекрасну маркізу Доримену. Дорант тут же обертає цю ситуацію на свою користь, адже він теж палає до неї ніжними почуттями. Подарунки від Журдена він підносить як свої власні. Дорант і не намагається допомагати дурному і довірливому Журдену. Він лише використовує його можливості, щоб домогтися розташування маркізи для себе.
Мольєр цими двома образами хоче показати нам, читачам, що в будь-якому, навіть вищому суспільстві, є різні люди. А порядних і гідних можна зустріти і в буржуазному середовищі, де немає ні титулів, ні матеріального достатку. Зовнішній лиск часто дуже оманливий. Набагато важливіше – внутрішня складова людини.
Пояснення: