Коли я дочитав роман «Айвенго», я навіть засмутився. Ще недавно я із завмиранням серця стежив за героями, хвилювався, чи встигнуть прийти на до Ричарду відважні воїни Локслі… Роман Вальтера Скотта захопив мене цілком, наче чарівною машиною часу переніс у середньовічну Англію. І ось роман дочитаний. Що залишив він у мені?
Часи, змальовані в романі, дуже далекі від нас. Але образи твору настільки живі й яскраві, що мимохіть починаєш хвилюватися, боятися й радіти за них, наче герої ці — реальні знайомі люди.
Саме Айвенго, а навіть не славетний король Ричард Левине Серце, є головним героєм роману. І для мене цей образ доблесного лицаря став улюбленим образом.
Эта песня (музыка В.Баснера, слова М.Матусовского) из кинофильма "Тишина". В ней лирический герой вспоминает и заново переживает события недавней войны (Великой Отечественной). Его сознание захвачено трагическими событиями, о которых поется в песне, и картина природы окрашена такими же красками, как и картина боя. В воспоминании природа и война на ее фоне слиты воедино. Вспышки разрывов и дым снарядов - дымящаяся роща и пылающий закат. Падающая ракета - догорающая звезда. Сгоревшая сосна - погибшие солдаты. В живых осталось только двое из восемнадцати. Остальные - остались лежать в темноте, хотя от яростной атаки в воспоминаниях героя были светло, как днем. Их жизнь оборвалась( закатилась), но высота, которую они отстояли под перекрестным артогнем - это их высокий подвиг.
Часи, змальовані в романі, дуже далекі від нас. Але образи твору настільки живі й яскраві, що мимохіть починаєш хвилюватися, боятися й радіти за них, наче герої ці — реальні знайомі люди.
Саме Айвенго, а навіть не славетний король Ричард Левине Серце, є головним героєм роману. І для мене цей образ доблесного лицаря став улюбленим образом.