Здавна прихід весни символізував початок нового життя. Люди влаштовували свято масляниця. Вони вітали весну і проганяли зиму. Дійсно весна несе з собою нове життя і гарний настрій. У холодну зиму люди сидять вдома, звірі зимують в своїх норах, а птахи відлітають в теплі краї. Проте приходить весна і все оживає. Від її приходу стає тепліше і світліше не тільки на вулиці, але і на душі. Люди скучили по теплому і ласкавому сонцю.
Іноді важко ввійти весні в свої володіння. Зима не хоче віддавати свої володіння, Снігова королева ще хоче сидіти на своєму троні. Однак у весни достатньо сил і союзників, щоб по праву зайняти своє місце. Дуже доводиться воювати весні з зимою. Так в теплі дні можуть надійти хмари і початися метелиця. І таке протистояння може тривати до середини квітня. Однак, як би не намагалася зима, сили її покидають, і вона змушена прийняти свою поразку. І вже після цього весна розгуляється. Весняні дощі, теплі дні говорять про те що прийшла весна. Не що не підтверджує це так як перша весняна гроза, після якої, можна сказати з упевненістю, що прийшла весна.
Рассказ А. Куприна «Золотой петух» написан в апреле 1923 года,
входит в сборник «Новые повести и рассказы».
Цитатный план к рассказу А.И. Куприна «Золотой петух»:
1.
Происходит какое-то простое и прелестное чудо
2.
Звуки изумительной чистоты, красоты и звонкости
3.
Войска великолепного древнего Рима
4.
Что за странное, что за необыкновенное утро
5.
Петушиный гимн сияет солнечными лучами
6.
Посреди двора стоял огромный лоншанский петух
7.
По-своему, быть влюбленным в вечное, прекрасное
Объяснение:
По дому бродит привиденье.
Весь день шаги над головой.
На чердаке мелькают тени.
По дому бродит домовой.
Везде болтается некстати,
Мешается во все дела,
В халате крадется к кровати,
Срывает скатерть со стола.
Ног у порога не обтерши,
Вбегает в вихре сквозняка
И с занавеской, как с танцоршей,
Взвивается до потолка.
Кто этот баловник-невежа
И этот призрак и двойник?
Да это наш жилец приезжий,
Наш летний дачник отпускник.
На весь его недолгий роздых
Мы целый дом ему сдаем.
Июль с грозой, июльский воздух
Снял комнаты у нас внаем.
Июль, таскающий в одеже
Пух одуванчиков, лопух,
Июль, домой сквозь окна вхожий,
Все громко говорящий вслух.
Степной нечесаный растрепа,
Пропахший липой и травой,
Ботвой и запахом укропа,
Июльский воздух луговой.
Какое удовольствие сдать дом такому неординарному гостю.
Жаркий июльский воздух вытесняет не только автора с
собственной дачи, но и по-хозяйски озорничает на всем
пастернаковском стихотворном