Автор однозначно очень счастлив потому, что билизится весна. Он говорит, что блестит солнышко и зеленеет травка. Также автор описвает ласточку, которая прилетела с теплого края. Он просит ее пропеть песенку. Это один из символов весны, пение птиц. Настроение автора весёлое и воодушевленное
Объяснение:
(Скорочено)
Розділи 1—10
Софійка, учениця 7-В класу, безнадійно закохана у свого однокласника Вадима Кулаківського. Через нерозділене кохання вона порівнює себе з Русалонькою з однойменної казки Г. К. Андерсена. Від нього вона дізналася, що він живе з бабусею і що рід Кулаківських проклятий. Щоб завоювати його прихильність, дівчинка вирішує розслідувати прокляття роду й зняти його.
Тітка Сніжана мала вийти заміж. Софійка знайшла фото тітки з нареченим, на якому побачила здалеку постать незнайомого маленького хлопчика. Тримаючи в руках світлину, вона випадково залізла у велику стару шафу. Зі скрипом, що нагадував слово „коралі”, двері зачинилися, і Софійка опинилася саме в тому місці і в той час, коли закохані фотографувалися. Вона здогадалася, що шафа має чарівні властивості. Щоб повернутися в реальний час, дівчинка сказала слово „коралі” навпаки — „іларок” — і повернулася додому. Трохи згодом Софійка і Сніжана дізналися, що маленький хлопчик на фотографії — син Сніжаниного нареченого, який їй колись збрехав, що ніколи не був одружений і дітей не має.
Щоб побачитися з Вадимом, Софійка зайшла до нього додому. Поки його не було, бабуся показала дівчинці фотографію чоловіка з роду Кулахівських, від якого й почалося прокляття роду. Випадково Софійка цю світлину забрала додому.
Софійка загубила родове коралове намисто. Його знайти допоміг їй Софійчин ровесник Сашко, учень сусідньої школи. Він завжди намагався бути їй у пригоді в усьому. Завдяки Сашкові дівчинка довідалася, що корали вкрав Вадим Кулаківський, але він пояснив свої дії прокляттям, що тяжіє над ним. Намагаючись з'ясувати причини вчинків Вадима, Софійка зі старою фотографією в руках знову потрапляє в минуле до Гордія Кулаківського, Вадимового діда.
Объяснение: надеюсь я так панела...
Когда МЫ ВМЕСТЕ — МЫ ЕДИНЫ!
И в Духе МЫ непобедимы!
МЫ в Тонком плане — Сотворцы!
Мы новой весточки гонцы!
Один есть мерзость перед Богом,
Один не значит ничего,
И пред Божественным порогом
Он — ноль, буквально он — ничто.
Посыл в Единстве совершаем,
Мы перед Богом все равны,
МЫ ВМЕСТЕ Истину стяжаем,
И не уйти нам от судьбы.
Она зовётся: Путь к познанию,
Путь к Богу, к самому себе,
И наша искра пожелания
Укажет Истину во тьме.
Соединиться в Духе надо,
Единый монолит создав,
Преодолеть нам все преграды,
Попутно укротив свой нрав.
Объяснение:
понимаю
Автор однозначно очень счастлив потому, что билизится весна. Он говорит, что блестит солнышко и зеленеет травка. Также автор описвает ласточку, которая прилетела с теплого края. Он просит ее пропеть песенку. Это один из символов весны, пение птиц. Настроение автора весёлое и воодушевленное