Отак я й жив самотиною, не маючи жодної живої душі, з котрою можна було б як слід побалакати, аж років шість тому спіткала мене аварія в пустелі Сахара. Щось вийшло з ладу в двигуні мого літака. Зі мною не було ні механіка, ні пасажирів, тож я взявся самотужки поратися біля складної направи. Питання стояло так: життя або смерть. Питної води залишалося ледве на тиждень.
Отож, першого вечора я заснув на піску за тисячі миль від населених країв. Я був одрізаний від людей ще дужче, ніж той, хто після корабельної катастрофи опинився на плоту посеред пустельного моря. Тож уявіть собі, як я здивувався, коли вдосвіта мене збудив якийсь чудний тоненький голосочок.
Він промовив:
— Якщо твоя ласка... намалюй мені баранця!
— Га?
— Намалюй мені баранця...
Я зірвався на ноги, неначе мене громом поцілило. Продер очі. Роззирнувся гарненько зокола. Й уздрів дивовижного хлопчика, який поважно розглядав мене. Ось найліпший портрет, який мені пощастило намалювати перегодя. Та, звісно ж, ця парсуна не така чудовна, як сам оригінал. У цім немає моєї вини. Завдяки дорослим я знеохотився до малювання ще тоді, коли мені було шість років, і навчився малювати тільки зміїв-удавів зверху та зсередини.
Отож, я стояв, витріщивши очі від подиву, і знай собі дивився на цю прояву. Не забувайте, що був я за тисячі миль від першої людської оселі. А цей малюк анітрохи не скидався на дитину, котра заблукала і з ніг падає від утоми або ж помирає від голоду, спраги чи страху. Неможливо було уявити, що цей хлопчина загубився в пустелі за тисячі миль від населених країв. Насилу здобувшись на слово, я сказав:
— Зачекай... а що ти тут робиш?
А він стиха й дуже поважно повторив:
— Якщо твоя ласка... намалюй мені баранця...
Коли отака дивина вражає тебе до глибини душі, то несамохіть їй скоряєшся. Й хоч якою нісенітницею видавалося це на безлюдді, де тебе могла спіткати смерть, я все ж дістав з кишені аркуш паперу й ручку. Але тут мені спало на думку, що передовсім я вивчав географію, історію, математику та граматику, тож я сказав хлопчикові (трохи навіть гнівливо), що не вмію малювати. Він відказав:
— Дарма. Намалюй мені баранця.
Объяснение:
ответ
Главная мысль (иначе - идея) этой баллады заключается в следующем: если любовь настоящая, если ты любишь человека искренне, то нет никакого смысла требовать от своего возлюбленного исполнения нелепых и глупых капризов, нельзя ради сиюминутных прихотей заставлять человека рисковать своей жизнью.
В противном случае можно в ответ получить публичное оскорбление и унижение в виде перчатки, брошенной на глазах у всех в лицо.
Именно так поступил рыцарь Делорж, которого жестокая красотка отправила на арену к хищникам:
Но, холодно приняв привет её очей,
В лицо перчатку ей
Он бросил и сказал: «Не требую наградЫ"
ответ:умеют не от хохота, а от жизненного опыта Доброта и труд рядом живут.
Делу время, потехе час.
Терпение и труд дивные всходы дают.
Без труда не вынешь и рыбку из пруда.
Где труд, там и счастье.
Объяснение: