ответ:З чорнових варіантів творів В. Симоненка і зі спогадів його сучасників нам відомо, що над кожним своїм словом автор працював дуже уважно і багато, він по декілька разів доповнював, виправляв і переробляв написане, додавав необхідний ритмічний малюнок, якнайточніші слова і вирази.
Коли я вперше дізнався про подібну манеру складання В. Симоненком поетичних творів, я був щиро вражений. Адже його поезії настільки легко читаються, що кожна з них вбирається на одному подиху. Складається відчуття, що будь-який вірш В. Симоненка написаний ним буквально «з льоту». Але якщо замислитися над сутністю поетичної творчості, стає зрозумілим, що кожний вид мистецтва, у тому числі й поезія, потребує тяжкої праці над кожним словом, кожним кольором і звуком. Навіть якщо у читача складається враження легкості і простоти, нескладної для сприйняття глибокого змісту і форми — це тільки свідчення незвичайного таланту автора. Одним з таких свідчень може бути поезія В. Симоненка «Лебеді материнства». Це зовсім невеликий за своїм обсягом твір, але за змістом він незвичайно глибокий. Сьогодні ці рядки вважаються хрестоматійними:
«За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Образ матері, який створив у цій поезії автор, не розроблений докладно, не описуються якісь індивідуальні риси матері ліричного героя і навіть її зовнішність. Але твір настільки сповнений душевною чистотою і щирою любов’ю, що образ матері одразу ж оживає і постає в уяві читача. Твір дуже виразний, адже написаний він від імені матері, що дає своєму синові заповіт на все життя. Завдяки своїй силі поезія набуває водночас і загальнолюдського звучання, й українського національного характеру. Адже шанобливе ставлення до матері, як і до Батьківщини, притаманне будь-якому свідомому українцю, який поважає себе, свій рід і своїх пращурів.
Образ матері у поезії «Лебеді материнства» нерозривно пов’язаний з образом Батьківщини. Настрій цього вірша створюється не стільки через загальний зміст, скільки через зовсім незначні, на перший погляд, образи.
Я впевнений, що поезія В. Симоненка «Лебеді материнства» є одним з найкращих поетичних творів української літератури усіх часів, а ще й заповітом автора, який може взяти за життєве кредо кожен з нас, який відтворює погляди поета на суспільний та громадський обов’язок гідного українця.
Метафоры: заря не пылает пожаром; она (заря) разливается кротким румянцем; ночь росла; лилась темнота. Эпитеты: Солнце – не огнистое, не раскаленное, как во время знойной засухи, не тускло-багровое, как перед бурей, но светлое и приветно лучезарное – мирно всплывает под узкой и длинной тучкой, свежо просияет и погрузится в лиловый её туман. Около полудня обыкновенно появляется множество круглых высоких облаков, золотисто-серых, с нежными белыми краями. Олицетворения: играющие лучи; весело и величаво поднимается могучее светило; вихри-круговороты гуляют по дорогам через пашню; меня тотчас охватила неприятная, неподвижная сырость; ночь приближалась
Капитанская дочка" - исторический роман, написанный в форме мемуаров. В этом романе автор нарисовал картину стихийного крестьянс- кого бунта. Почему Пушкин обращается к истории Пугачевского восстания? Дело в том, что эта тема долгое время считалась запретной, неудобной, и историки практически не занимались ею или, если и занимались, то по- казывали однобоко. Пушкин проявил огромный интерес к теме крестьянско- го восстания под предводительством Е. Пугачева, но он столкнулся прак- тически с полным отсутствием материалов. Тогда он сам едет в Оренбург- скую область, расспрашивает еще оставшихся в живых очевидцев и участ- ников, долгое время проводит в архивах. Фактически Пушкин стал первым историком, объективно отразившим события этой суровой эпохи. Ведь ис- торический трактат "История Пугачевского бунта" воспринимался совре- менниками Пушкина как научный труд.
Если "История Пугачевского бунта" - историческое сочинение, то "Капитанская дочка" написана совсем в другом жанре. Это историческая повесть. Главный принцип, который использует Пушкин в своем произведе- нии - это принцип историзма, так как главной сюжетной линией стало развитие реальных исторических событий. Вымышленные герои, их судьбы тесно переплетаются с историческими лицами. В каждом эпизоде "Капи- танской дочки" можно провести параллель между судьбами отдельных лич- ностей и судьбой народа в целом.
Форма мемуаров, выбранная автором, говорит об его исторической зоркости. В XYIII веке, действительно, можно было бы подобным образом описать "пугачевщину" в воспоминаниях, для внуков.
Не случаен выбор автором Петра Гринева в качестве мемуариста. Пушкину был нужен свидетель, непосредственно участвовавший в событиях, который был лично знаком с Пугачевым и его окружением. Гринев не может не рассказать о Пугачеве и его соратниках, так как нередко от них за- висят его жизнь и счастье. Вспомним сцену казни или сцену освобождения Маши. С другой стороны, Гринев - офицер, призванный присягой усмирять бунт, он верен долгу. И мы видим, что Петр Гринев, действительно, не уронил своей офицерской чести. Он добр, благороден. На предложение Пу- гачева служить ему верой и правдой, Гринев отвечает с твердостью отка- зом, так как присягал государыне - императрице.
ответ:З чорнових варіантів творів В. Симоненка і зі спогадів його сучасників нам відомо, що над кожним своїм словом автор працював дуже уважно і багато, він по декілька разів доповнював, виправляв і переробляв написане, додавав необхідний ритмічний малюнок, якнайточніші слова і вирази.
Коли я вперше дізнався про подібну манеру складання В. Симоненком поетичних творів, я був щиро вражений. Адже його поезії настільки легко читаються, що кожна з них вбирається на одному подиху. Складається відчуття, що будь-який вірш В. Симоненка написаний ним буквально «з льоту». Але якщо замислитися над сутністю поетичної творчості, стає зрозумілим, що кожний вид мистецтва, у тому числі й поезія, потребує тяжкої праці над кожним словом, кожним кольором і звуком. Навіть якщо у читача складається враження легкості і простоти, нескладної для сприйняття глибокого змісту і форми — це тільки свідчення незвичайного таланту автора. Одним з таких свідчень може бути поезія В. Симоненка «Лебеді материнства». Це зовсім невеликий за своїм обсягом твір, але за змістом він незвичайно глибокий. Сьогодні ці рядки вважаються хрестоматійними:
«За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Образ матері, який створив у цій поезії автор, не розроблений докладно, не описуються якісь індивідуальні риси матері ліричного героя і навіть її зовнішність. Але твір настільки сповнений душевною чистотою і щирою любов’ю, що образ матері одразу ж оживає і постає в уяві читача. Твір дуже виразний, адже написаний він від імені матері, що дає своєму синові заповіт на все життя. Завдяки своїй силі поезія набуває водночас і загальнолюдського звучання, й українського національного характеру. Адже шанобливе ставлення до матері, як і до Батьківщини, притаманне будь-якому свідомому українцю, який поважає себе, свій рід і своїх пращурів.
Образ матері у поезії «Лебеді материнства» нерозривно пов’язаний з образом Батьківщини. Настрій цього вірша створюється не стільки через загальний зміст, скільки через зовсім незначні, на перший погляд, образи.
Я впевнений, що поезія В. Симоненка «Лебеді материнства» є одним з найкращих поетичних творів української літератури усіх часів, а ще й заповітом автора, який може взяти за життєве кредо кожен з нас, який відтворює погляди поета на суспільний та громадський обов’язок гідного українця.
Объяснение: