2. куда направили главного героя рассказа "судьба человека" после удачного побега из плена? "какой из тебя вояка, если ты на ногах еле держишься? сегодня же отправлю тебя в госпиталь. подлечат тебя там, подкормят, после этого домой к семье на месяц в отпуск съездишь, а когда вернешься к нам, посмотрим, куда тебя определить". 3. кем стал на фронте сын главного героя рассказа "судьба человека"? оказывается, попал он поначалу в артиллерийское училище; там-то и пригодились его таланты к . через год с отличием закончил училище, пошел на фронт и вот уже пишет, что получил звание капитана, командует батареей "сорокапяток", имеет шесть орденов и медали. 4. кому шолохов посвятил рассказ "судьба человека"? рассказ «судьба человека» шолохов посвятил редактору издательства «московский рабочий» евгении левицкой (они познакомились в 1928 году, когда шолохов принес в издательство рукопись «тихого дона».) . 6. охарактеризуйте человека, который прошел войну и плен. андрей соколов, обыкновенный человек, отец семейства, честный труженик. как и тысячи других людей ушел на фронт защищать родину. и те качества, которыми наделен андрей, были присущи большинству бойцов. стойкость, храбрость, честность, достоинство, гордость, альтруизм всегда были присущи солдатам и отличали их от солдат других армий. рассказ проникнут глубокой, светлой верой в человека. герой, пройдя сквозь тяжелые испытания, сохранил человеческое достоинство, любовь к жизни, качества, жить дальше, трудиться, бороться. 7. как звали главного героя рассказа "судьба человека"? героизм андрея соколова показан не плакатно, он незаметный, так как повествование ведется от лица самого героя. но он и есть истинный герой, подлинно человек, человек с большой буквы, лучший представитель нашего великого народа.
Кохати вміє не кожен. Ми можемо ненавидіти, можемо захоплюватися, поважати, але всі знають, що найвище почуття у світі - це кохання. Роемо і Джульєтта справді кохали одне одного і їхньому щастю не було меж. Та жорсткий світ вирішив знищити їхнє щастя. Вони втратили своє почуття аж до останнього подиху. Невже, загинувши вони програли? Зовсім ні, сила їхніх почутів не згасала, а навпаки стала ще сильнішою, стала символом і примиренням для всіх. Світ жорстокий, та в деякій мірі є царством зла. Хіба могли закохані не зутріти тут опору? Кажуть, що кохання приходить з небес, а неземне ніколи не вписується в рамки світу. Той, хто оспівує кохання розкриває його таємницю: саме такі світлі почуття роблять людей кращими, вчать прощати, вчать вірності та жертовності. Як же сильно треба коати одне одного, щоб не задумуючись позбавити себе життя. Вони обидва знали, що життя в самотності гірше за смерть, тому й кохали по-справжньому, кохали до божевілля. Історія Ромео і Джульєтти є вічною, бо в ній оспіване найбільш вічне та найбільш божественне почуття - кохання. Я захоплюсь цим твором і перечитуватиму його не раз. Навіть якщо усе завешилось трагічно, але кохання не загинуло. Це головне.
