Объяснение:
1. Для кого написана книга "Пригоди Тома Сойєра"? (Марк Твен неодноразово повторював, що "Пригоди Тома Сойєра"— книга для дорослих. Але ж герой повісті хлопчик-підліток. І сам автор знав, що його книгу полюбили діти в Сполучених Штатах і за кордоном. Читав він "Пригоди Тома Сойєра" і своїм дітям. Проте Марк Твен був правий, коли говорив, що його твір — не весела дитяча повість, а привід для серйозних роздумів.)
2. Герой Марка Твена не ледар і не бешкетник. (Том Сойєр — звичайний хлопець. Таких як він зустрінеш у кожному дворі, на кожній вулиці чи в кожному класі. Том розумний і кмітливий. Йому просто нікуди подіти свою енергію у сірому і нудному провінційному містечку. Дорослі забули, що вони й самі колись були дітьми. Школа, дім, недільна школа, церква — це і все, чим заповнене життя ровесників Тома Сойєра. Хоча іноді вони оживають, сміються з витівок Тома. фарбують йому паркан, дізнаються про його пригоди. А Том Сойєр, на мою думку, живе своїм вигаданим ним життям. Він утік від набридливих повчань дорослих за місто, на безлюдний острів. І почувається серед природи зручніше і затишніше ніж у місті.
Саме ця незалежність і уміння фантазувати, знаходити собі цікаві пригоди приваблюють мене у героєві повісті Марка Твена. Він — не ледар. Том Сойєр не проти роботи, він проти нудної і марної роботи. А всі його "бешкети", можливо, від надмірного почуття гумору. Але ніколи не вважаюся серйозною вадою.)
3. Справжні кумири не блякнуть з роками. ("Пригоди Тома Сойєра" побачили світ 1876 року. Минули роки й десятиліття. Багато чого відбулося за цей час і в Сполучених Штатах, і у світі. Однак "Пригоди Тома Сойєра" продовжують читати мільйони читачів. Як і раніше, ровесники Тома захоплюються його незалежним характером, його витівками, які були дитячим протестом хлопчика проти сірого і нудного життя провінційного містечка і фальшивих взаємин дорослих. Вірю, що й для мене він залишатиметься літературним другом, улюбленим героєм.)
снегурочка — героиня «весенней сказки» а.н. островского «снегурочка» (1873). действие пьесы происходит в «стране берендеев в время». мифопоэтический образ берендеева царства навеян устным народным творчеством. это — идиллическое царство мира и согласия. любовь — сердцевина жизни берендеев, форма их служения могучему языческому богу солнца — яриле. появление среди людей «холодной» с. вносит в их жизнь «ревность, брань, усобицу». в сердца людей проникает «остуда немалая». дочь весны и мороза, с.— всем чужая. она «не знает любви совсем». ее влекут «людские песни», страстные и печальные напевы любви. с. томится любопытством и удивляется силе этого чувства, заставляющего людей страдать и плакать. но «младенческая душа» с. спит, никто не может пробудить в ней «желание любви». еще не зная любви, с. узнает «мучительную ревность», зависть к чужому счастью. она чувствует себя «обманутой, обиженной, убитой», когда пастух лель с легкостью покидает ее ради горячей сердцем и полной жизни купавы. с. обращается к матери-весне с мольбой о «даре любви». подаренный весною волшебный венок пробуждает «дремоту души», открывает с. красоту мира, радость жизни. «гордый духом» мизгирь становится «избранником души» с. ее «холодное сердце», познав любовь, превращается в обыкновенное, живое, человеческое сердце, и с. гибнет со словами: «люблю и таю, таю от сладких чувств любви». ее «чудесная кончина» восстанавливает эпическое равновесие царства берендеев, как искупительная жертва, призванная умилостивить грозного ярилу. образ с. послужил прообразом героини оперы н.а.римского-корсакова «снегурочка» (1881). первая исполнительница роли с. — г.н.федотова (1873). среди других исполнительниц — в.ф.комиссаржевская (1900), м.п.лилина(1900).