ответ на 1 вопрос
1. Начало отношений. Знакомство Обломова с Ольгой в гостях. “За ужином она сидела на другом конце стола, говорила, ела и, казалось, вовсе не занималась им. Но едва только Обломов боязливо оборачивался в ее сторону, с надеждой, авось она не смотрит, как встречал ее взгляд, исполненный любопытства, но вместе такой добрый… ”
2. На даче. Появившееся у Обломова чувство после исполнения песни Ольгой.
“– Довольны вы мной сегодня? — вдруг спросила Ольга Штольца, перестав петь.
– Спросите Обломова, что он скажет? — сказал Штольц.
– Ах! — вырвалось у Обломова.
Он вдруг схватил было Ольгу за руку и тотчас же оставил и сильно смутился”.
3. “Ах! ” Обломова заставляет задуматься Ольгу. И она понимает, что это слово не просто вырвалось, в нем — истина.
4. Нежданная встреча. Ветка сирени.
“– Мне все слышится ваш голос… я опять чувствую…
– Что? — сказала она, и слезы отхлынули от груди; она ждала напряженно…
– Ту же музыку… то же… волнение… то же… чув… простите, простите — ей-богу, не могу сладить с собой…
– …я не сержусь, прощаю, — прибавила она мягко… ”
5. Ольга изменилась! В гостях у тетки Ольги. “Она сошла — и он надивиться не мог, глядя на нее; он едва узнал ее. У ней другое лицо, даже другой голос… Куда все вдруг делось? ”
6. Объяснение.
“— Стало быть, я могу надеяться… — вдруг, радостно вспыхнув, сказал он.
— Всего! Но…
Она замолчала. Он вдруг воскрес”.
7. Обломов изменился! Признание Ольги. “Люблю, люблю, люблю — вот вам на трое суток запаса! ” — сказала она, вставая со скамьи”.
8. Осознание ошибки этого чувства Обломовым. Письмо. “Я только хочу доказать вам, что ваше настоящее люблю не есть настоящая любовь, а будущая… ”
9. Примирение. Невозможность поцелуя. Долгожданное счастье. “Боже мой! Как хорошо жить на свете! ”
10. Обломов боится слухов. “Что скажут, когда узнают, когда разнесется… ”
11. Встреча в летнем саду. Предостережения Обломова. “Скажут, я увлекал, закрывал от тебя пропасть с умыслом. Ты чиста и покойна со мной, но кого ты уверишь в этом? Кто поверит? ”
12. Обман с болезнью. Плохие новости из деревни. “Денег ни гроша, три месяца, приехать самому, разобрать дела крестьян… — все это в виде призраков обступило Обломова”.
13. Расставание.
“– Так ли я понял?. . — спросил он ее изменившимся голосом.
Она медленно, с кротостью наклонила, в знак согласия, голову… ”
Любовь-миссия вдохновляет и увлекает Ольгу. Обломов оказывается животворящей силой в жизни Ильинской. Он — лучшая страница ее жизни.
Обломов все больше теряется в страхе ответственности за чужую жизнь, которую возлагала на него любовь к Ольге. А это означало и конец любви, “голубиному воркованию”.
Бувають такі дні протягом року, коли з людьми трапляються неймовірні дива. І один із таких днів — це свято Різдва. Особливо чарівний Святвечір, який починається з першою зірочкою на вечірньому небі.
Про різдвяні дива розповідає повість М. Гоголя «Ніч перед Різдвом». І починається вона вельми незвичною картиною. Із димаря однієї з хат на хуторі біля Диканьки повалив чорний дим і разом з ним верхи на мітлі вилетіла відьма.Там, де вона промайнула, зірки зникали одна за одною. Незабаром відьма набрала їх повний рукав. А чорт, який також з’явився у нічному небі, схопив місяця та й запхнув його до кишені. І на небі, і на землі зробилося так темно, що нічого не можна було розгледіти.
У чорта сьогодні була остання ніч, коли він міг вештатися по білому світі тії спокушати людей. А завтра, коли пролунають перші дзвони до вранішньої служі би, він підібгає хвоста і втече до своєї барлоги. Тому нині він хоче добре напакостити людям. Особливо хоче допекти ковалеві Вакулі за те, що той намалював нечистого на картині в церкві.
Досхочу побавившись у небі і відчувши холод, відьма з чортом у димар хати. Відьма обернулася звичайною жінкою на ім’я Солоха. А чорт знову вилетів з димаря і зчинив таку завірюху, що і світу білого не було видно. Та недовго завивала віхола, бо украдений місяць вилетів через димар Солошиної Ціни і піднявся на небо. Після цього завірюха вщухла, все освітилося, сніг засяяв кришталевими зірочками. Наставало Різдво.
Кажуть, що в різдвяну ніч збуваються найзаповітніші бажання.
Коваль Вакула давно вже палко кохав красуню Оксану і хотів із нею одружитися. Та примхлива дівчина зажадала, щоб він дістав ті самі черевички, які носить цариця. Якщо парубок їх принесе, вона одразу ж вийде за нього. Здалося, для бідного коваля з хутора поблизу Диканьки це неможливо. Та яких див не буває у святкову ніч! І ось Вакула осідлав того самого чорта і полетів до Петербурга. У столиці зустрівся Вакула із запорожцями і разом і ними потрапив до царського палацу. У палаці цариця подарувала для його коханої дуже красиві черевички.
А над ранок сталося ще одне диво. Коли коваль із черевичками прийшов свататися до Оксани, то виявилося дивне. Вона згодна була вийти за нього і без Черевичків, бо покохала Вакулу.
Ось які дива бувають цієї казкової ночі.
Объяснение:
а по ручки можно если не сложно?