Великая Отечественная война... Эти слова священны для каждого русского человека. Чем дальше уходят в события этой войны, тем дороже для нас воспоминания, документы и свидетельства этих дней. Невыученный урок истории грозит не только плохой оценкой, но и повторением ужасного Что для нас значит слово «война»? Страх, боль, смерть. Смерть не просто абстрактного человека, а брата, мужа, отца, сына. В послевоенные годы не было семьи, у которой кто-нибудь не остался лежать на поле брани. До сих пор находят останки без вести пропавших воинов и с почетом предают их земле.
Нам кажется, что страсти, бушующие в жизни молодых людей, отодвигают от них героическую историю Великой отечественной войны. Это не так. Вглядитесь в лица юношей и девушек на возложении венков, митингах, встречах с ветеранами войны. У них блестят слезы и дрожат губы, и голос прерывается, когда они говорят слова благодарности старшему поколению.
Объяснение:
Пігмаліон” характеристика Елізи Еліза – це дівчина з простої сім’ї, яка нічим не відрізняється від інших. Вона має цікаву зовнішність, проте далеко не красномовна мова розвіює ілюзію, безжально розкриваючи всю реальність. Її вчителем був Хіггінс, який посперечався зі своїм другом, що всього через деякий час цю дівчину зі звичайного провінційного містечка вже не можна буде впізнати. Видатний драматург показує три стадії розвитку свідомості Елайзи-Галатеї: безграмотна квіткарка, «майже леді», справжня леді, що може вести гостру дискусію. Елайза змінюється протягом усієї п’єси. Проте основа особистості, темперамент зберігаються. «Розумієте, різниця між леді і квіткаркою полягає не в умінні зі смаком вдягатися чи правильно говорити – цього можна навчитися – і не в тому, як вона поводиться, а в тому, як поводяться з нею інші». У четвертій дії «Пігмаліона» перед нами постає зовсім інша Еліза: упевнена в собі жінка, яка так просто не поступиться власним щастям. Вона навчилася правильної літературної вимови, гідної поведінки у вищому суспільстві. Завдяки наполегливій праці та своїй красі вона підкорила світ, але дивак науковець Гіггінс ніби не помічає її чарів. Проте вона розуміє, що не є господинею в будинку Гіггінса, що він не цінує її як жінку, завдяки досягнутим нею результатам він просто виграв парі. Еліза розуміє: з одного боку, вона певною мірою закохалася у свого вчителя, з іншого — не була потрібна йому. У цій ситуації дівчина поводиться як справжня леді, яку образили, висловлюючи професорові весь негатив, що накопичився протягом цього часу в її серці. Стає зрозумілим, що Еліза — дуже сильна особистість, але Гіггінса вона ніколи не переможе. І в цій, здавалось би, безвихідній ситуації дівчина знаходить вихід, який зрештою винагороджує її перемогою над обставинами.
Объяснение: