Не знаю, як вам, але мені видається досить дивною і нез`ясовною одна річ, яка просто лізе в очі, точніше, у вуха, але роками залишається поза увагою суспільства у нашій країні. Це правильна мова.
Ось дивіться. У Бернарда Шоу, в його п`єсі «Пігмаліон», головна героїня Еліза Дулітл жила за часів королеви Вікторії і отримала, як усі діти з бідних родин Англії, в найкращому разі, початкову освіту, тобто, вміла читати та рахувати гроші. Вона виросла у передмісті Лондона, де всі люди говорили на своєрідній мові – кокні, яку часто взагалі не могли зрозуміти жителі інших районів цього велетенського міста. І для людей з привілейованих верств суспільства ця мова здавалася нестерпно огидною, неприпустимою, грубою, викликала подив та глузування.
Еліза майже ніякої освіти не мала, але навіть вона розуміла, що, не навчившися правильно вимовляти слова і будувати речення, ніколи не зможеш піднятися вище свого жалюгідного оточення, не зможеш розпочати свою праву, не зможеш забезпечити собі гідне життя. Але вона опинилася в потрібному місці у потрібний час, і тут їй трапився професор Хіггінс.
Що ж до українців, то вони вважають себе культурними та освіченими людьми, всі мають не просто шкільну освіту, а університетську, та ще й не одну. На кожному кроці у великих містах розташовані навчальні заклади, де людей вчать, вчать, вчать … рідної мови. І що, як кажуть, у сухому залишку?
Нічого. Як і 100 років тому, правильною мовою говорять одиниці, як-от, наприклад, я. Інші вдовольняються тією мовою, яку зроду чули у себе вдома: дехто – суржиком, дехто – галицьким діалектом, гварою. Багато людей говорять досить правильною російською мовою.
Як досконале знання мови впливає на суспільний стан та ділову успішність українця? За моїми власними ніяк. Щоб це зрозуміти, достатньо лише на півгодинки увімкнути телевізор. За цей час ви почуєте від дикторів, ведучих, від просто людей, від високоповажних людей, в тому числі – бізнесменів і депутатів парламенту стільки словесного бруду, що вам стане соромно за стан освіти, вихованості, обізнаності людей щодо їхньої мови. Складається враження, що їм не подобається мова, якою вони змушені говорити, що її насаджують штучно, примушують говорити мовою, на якій вони не думають, якою не володіють.
Я хочу сказати, що в нашій країні, на відміну від Англії 19 сторіччя, знання, а точніше незнання мови не є запорукою «успішного життя», тобто, можна стати заможним і щасливим, користуватися високим становищем та мати імідж поважної особи, не маючи навіть достатнього словникового запасу.
«Поговори трохи, і я скажу, хто ти», - жартують філологи. І справді, хто ти є насправді – про це скаже твоя мова.
План:
1)Образ русского солдата.
2)Тёркин-балагур и добряк,добрая душа.
3)Внешность Василия.
4)Характер Тёркина.
5)Василий-человек чести.
6)Мужество Тёркина.
7)Судьба Василия.
9)Бой ,не ради славы.
"...Словом, Тёркин, тот, который
На войне лихой солдат,
На гулянке гость не лишний,
На работе – хоть куда…"
Александр Твардовский
Василий Иванович Теркин-один из ярчайших собирательных образов русского солдата в литературе ХХ века.Тёркин-рядовой солдат,из "первой роты,стрелкового полка.Фамилия Василия говорящая"Но едва ль уже мой Тёркин,жизнью тёртый человек".Родом он из села в Смоленской области:" край родной смоленский твой,в родном селе".
Василий-балагур и добряк: "И глядит шутник великий,на людей со стороны",простой и обыкновенный:"Впрочем, парень хоть куда. Тёркин, добрый малый."Открытая душа и щёдрое сердце делают его душой солдатской семьи:
"Тёркин сам уже хохочет,
Сердцем щедрым наделён."
А его игра на гармони ,в моменты отдыха,наполняет солдатские души спокойствие,ощущением семьи и дома:"Только взял боец трёхрядку,сразу видно – гармонист."
Внешность Тёркина типично русская,не красавец,но красив душой,не велик и не мал,зато удал-герой.
"Скажем откровенно:
Красотою наделён
Не был он отменной,
Не высок, не то чтоб мал,
Но герой – героем."
Жизнелюб и оптимист,Тёркин шутками поднимает боевой дух товарищей:
Покидая пленный край.
Я одну политбеседу
Повторял:– Не унывай.
Поддерживает морально товарищей в трудную минуту:
"Повторял Василий Тёркин:– Перетерпим. Перетрём".Никогда не отчаиваясь,Василий любил жизнь сейчас,такой,какая она есть:
Разрешите доложить
Коротко и просто:
Я большой охотник жить
Лет до девяноста.
Добрый и прямой,Тёркин человек чести:"На войне себя забудь,Помни честь, однако".Мастер на все руки,как и все сельские мужики,Василий не сидит на месте.Он находит себе занятие везде,обладая живым и непоседливым характером.Сослуживцы любуются его работой,он всем и заражает своей энергией:Посмотреть – и то отрадно:
Завалящая пила
Так-то ладно, так-то складно
У него в руках
За внешностью шутника и рассказчика баек срывается мужественный,смелый боец,патриот,готовый отдать жизнь за Родину,за свой народ:".Бьётся насмерть парень бравый".Скромный парень,не бегает за славой и орденами,не гордится и не хвалится делами,а болеет за победу своего народа:
Мне не надо, братцы, ордена,
Мне слава не нужна,
А нужна, больна мне родина,
Родная сторона!
Сбив самолёт из винтовки,Тёркин получает орден,становясь героем:
И не каждый день сбивают
Из винтовки самолёт.
Кто он - свой среди своих
Не зенитчик и не лётчик,
А герой - не хуже их?
Любимец солдат и командиров "Но уже любимец взводный" ,Тёркин скрывает за улыбкой глубокое знание жизни,вытесняя шутками муки тяжёлой жизни "Был он долог до тоски",так видел много горя ,смертей ,людской тоски:
Я загнул такого крюку,
Я такую даль,
И видал такую муку,
И такую знал печаль!
Всех родных Василия забрала война,он одинок,его некому было проводить на войну:
Тёркин мой Василий.
Не случилось никого
Проводить в дорогу.
Василий -это воплощение человеческих ценностей,твёрдый в решениях,целеустремлённый в жизни,он проходит через смерть и горе с честью,веря в победу и вселяя надежду в своих товарищей:
В муках твёрд и в горе горд,
Тёркин жив и весел, чёрт!
"Бой идет не ради славы.
Ради жизни на Земле." - Основная мысль стихотворения,что на войне люди воевали и погибали ради сохранения жизни потомков,свободы их выбора и мира на Земле.Простой солдат,не думая о себе и славе, отдавал жизнь за будущее поколений-это и есть подвиг,который мы должны помнить.Страна,где есть рядовые Тёркины -это непобедимая страна,с непобедимым народом.
Подробнее - на -