«Гуси-лебеді летять» аналіз твору Рік написання: 1963 Жанр: автобіографічна повість Тема «Гуси-лебеді летять»: зображення життєвої долі українського села першої половини ХХ століття, епізодів з власного дитинства М. Стельмаха, коли він був дев’яти-десятирічним хлопчиком. Ідея «Гуси-лебеді летять»: автор закликає не бути «холоднооким», уміти бачити красу, любити рідну землю, що «така свіжа, така м’яка, мов колиска», «щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились». Герої твору «Гуси-лебеді летять» Михайлик, його мати та батько, дід і баба, попова наймичка Мар’яна, дівчина Люба, кобзар Левко, майстер на всі руки дід Дем’ян, ну і, звичайно, дядько Себастіян — це полюс добра. А полюс зла — улізливий кар’єрист Юхрим Бабенко, «скупий рицар» дядько Володимир, дядько Сергій з його «темною душею»… Особливості твору «Гуси-лебеді летять» • розповідь від першої особи; • автобіографічність; • символічний образ гусей-лебедів; • зв’язок з народознавством; • наявність ліричних відступів (розмірковування хлопчика над власними вчинками, поведінкою інших людей, сприйняття ним оточуючого світу; розповідь про минуле життя інших героїв). Про що «Гуси-лебеді летять» Тільки-тільки відлютувала громадянська війна. Через село хвилями прокочувалися червоні козаки, гетьманці, січові стрільці, петлюрівці, пройшло, відступаючи військо Пілсудського. У лісах іще блукають ті, кого голова комнезаму дядько Себастіян називає бандитами. З Херсонщини прибивається виснажена жінка з дитиною,— там голод. Про голод у південних селах говорять дядьки в своїх стихійних «політбесідах», згадуючи і про підступну «багряницю», Антанту, розруху. «Рощот панам» вони вже дали — поміщицькі маєтки, економії розгромлено, ще «коли настала революція». Незаможники тепер ведуть суперечки про землю, їм якраз нарізають ділянки з колишнього панського поля. Цікаво коментує розвиток подій церковний староста, який до нової влади ставиться недовірливо, причому деякі його критичні репліки влучають у ціль досить точно: «…колись усі були люди, а тепер стали — куркулі, середняки і злидні»; «…що було моїм, то було моїм, а тепер ніхто не добере, де моє, де твоє, а де наше». «Гуси-лебеді летять…» історія створення У 1963 році Михайло Панасович Стельмах написав повість про власне дитинство — «Гуси-лебеді летять», де показує людей і обставини так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів. Повість «Гуси-лебеді летять» М. П. Стельмах присвятив своїм батькам — «з любов’ю і зажурою». У творі М. Стельмах показав лад сільського життя з його естетикою, педагогікою й етикою не в якомусь законсервованому стані, а в складній історичній динаміці — під колючими вітрами часу (1921–1922 роки). 11
Жил на свете маленький цветок. Рос он на сухой глине пустыря, среди старых, серых камней. Его жизнь началась с семечка, которое принёс на пустырь ветер. Ночью цветок собирал на своих листьях росу, чтобы напиться, а днём ловил принесённые ветром частички земли — это была его пища. Трудно было цветку, но он хотел жить и превозмогал терпением «свою боль от голода и усталости».
Летом цветок распустил жёлтый венчик ароматных лепестков и стал похож на звезду. Однажды мимо пустыря проходила девочка Даша. Она жила в пионерском лагере и несла на почту письмо маме, по которой очень соскучилась. До неё донёсся аромат цветка, и девочка подумала, что он тоже скучает по маме, только вместо слёз источает благоухание. Даша осмотрела пустырь и поняла, как тяжело приходится цветку. На следующий день она привела на пустырь пионеров, которые удобрили землю.
Через год Даша пришла на пустырь и увидела, что он превратился в цветущий луг, усыпанный цветами — детьми первого цветка. Новые цветы, тоже красивые и душистые, были немного хуже неизвестного цветка, и Даше стало грустно. И тут она увидела цветок, выросший «из середины стеснившихся камней». Он был прекраснее и сильнее своего отца, поскольку вырос в камне. «Даше показалось, что цветок тянется к ней, что он зовёт её к себе безмолвным голосом своего благоухания».
Відповідь напиши в интернете
и все там все есть
Пояснення: