СДЕЛАЙТЕ НЕБОЛЬШОЕ СООБЩЕНИЕ ОБ Повести «старик и море»

Э.ХЕМИНГУЕЙ

👇

Ответ:

SANastea

10.04.2022

История создания – создан на основе истории, которую автор узнал у рыбаков на Кубе и описал в очерке в 30-х годах.

Год написания – произведение было закончено в феврале 1951 года.

Тема – мечта и победа человека, борьба с самим собой на пределе человеческих возможностей, испытание духа, схватка с самой природой.

Композиция – трёхчастная композиция с кольцевым обрамлением.

Жанр – повесть-притча.

Направление – реализм.

Объяснение:

4,7(28 оценок)

Ответ:

Sparc72

10.04.2022

Год написания – произведение было закончено в феврале 1951 года.

Композиция – трёхчастная композиция с кольцевым обрамлением.

Жанр – повесть-притча.

Направление – реализм.

4,8(31 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

Nurik271100

10.04.2022

Повість н. в. гоголя «тарас бульба» - епічне оповідання про славне героїчне минуле українського козацтва, його боротьбі проти польської шляхти. це смутна історія про тараса бульбу, його синів остапові й андрію, про багатьох інших козаках, що покинули свої рідні будинки й створили запорізьку січ - потужний військовий табіру тараса бульби було два сини. головне для батька - щоб сини хоробро воювали, завжди захищали свою честь, стояли за віру христову, а якщо інакше - те нехай хоч пропадуть! старший син втілює продовження героїчних традицій, народний, національний шлях непримиренної боротьби за волю й незалежність україни, а молодший виражає антинаціональну тенденцію до зближення з феодальною польщею. ситуація, зображена гоголем, відповідала історичній істині. доля остапа відбивала той факт, що феодально-королівське мовлення посполитая несла поневолення українському народу, придушуючи його боротьбу переважаючою військовою силою. остап, як і батько, прямодушно й беззавітно любить батьківщину, свято зберігає вірність козацькому братерству, громадському обов'язку. виглядає остап грізно й мужньо, у ньому відчувається внутрішня сила. йому - суворому, мужньому й непохитному воїнові, «здавалося, був на роді написані битвенний шлях і важке знанье вершити ратні справи».остап завжди був холоднокровний і ніколи не губився. у свої двадцять два роки він міг передбачати й розмірити небезпека, щоб потім краще перебороти неї. в остапові помітні риси майбутнього ватажка. автор порівнює остапа з велетнем, тому що велетні, богатирі завжди були захисниками рідної землі. велич душі остапа - у вірності запорізьким ідеалам: загинути за рідну вітчизну. андрий по своєму щиросердечному складі індивідуаліст і егоїст. він відрізнявся зніженістю, пристрасністю, палкістю почуттів, що переважають над розумомриси особи андрия - юношески ніжні, м'які. « не знав, що значить обмі або вимірювати свої або чужі сили. скажену млість і упоенье він бачив у битві» це був запальний юнак, він робив те, чого ніколи б не зробив холоднокровний і розумний остап, і затворів у битві чудеса. захоплення красою, добірністю мовлення, освіченістю воєводської дочки, мішурним блиском польської аристократичної культури веде його до розриву із традиціями свого народу, до зради батьківщині. письменник не сховав щирості й глибини любові андрия до польської панни, але не виправдав, а обвинуватив його й показав, що, віддавши перевагу почуттю любові перед цивільними обов'язками, він не зумів піднятися вище рівня звичайної людини. заради особистих почуттів він здатний відмовитися від батька, товаришів і батьківщини. гоголь зіставляє братів, показуючи їх чітко, підкреслюючи героїчне служіння загальному добру в одному браті й індивідуалізм вдругом.в образі остапа гоголь втілив відвагу, силу й мужність, любов до батьківщини й волі, ненависть до ворога - кращі якості, властивому самовідданому захисникові рідної землі. образ же андрия різко відособлений у повісті. він протипоставлений народному характеру, і його ганебна смерть є необхідною моральною відплатою за зрадництво, зраду загальнонародній справі

4,4(51 оценок)

Ответ:

Nikitakos222

10.04.2022

В деревне, где жил мальчик, была только начальная школа и поэтому, чтобы продолжить учиться, ему пришлось уехать в райцентр. В одиннадцать лет у него началась самостоятельная жизнь. В райцентре, из-за того, что раньше он не отлучался из дома, возникла сильная тоска по дому и по семье. На мальчика возлагалась большая ответственность, он должен был хорошо учиться, стать грамотным. Несмотря на то, что ему было плохо и горько жить среди чужих людей, он сильно любил свою семью и мать особенно. В это тяжёлое послевоенное время, в период разрухи и голода, его мама наперекор всем несчастьям, собрала и отправила сына учиться. Он не хотел подводить мать и не убежал в деревню, претерпевая все трудности. От робости, молчаливости, излишней деревенской замкнутости, а главное - от дикой тоски по дому ни с кем из ребят он не сошёлся. Их к нему тоже не тянуло. Но нужда заставила мальчика научиться играть в «чику». Получив выигранные деньги, он покупал на базаре баночку молока. Досыта всё равно не наедался, но из-за малокровия ему нужно было пить молоко, поэтому он и играл на деньги.
В школе он учился хорошо, на одни пятёрки, кроме французского языка, ему не давалось произношение. Лидия Михайловна, учительница французского, слушая его, бессильно морщилась и закрывала глаза. Но она, по праву классного руководителя, внимательней относилась к ученикам, чем остальные учителя. А когда узнала, что мальчик играет на деньги, то вызвала его на разговор, думая, что деньги он тратит на конфеты, а на самом деле он покупал молоко для лечения. У неё сразу изменилось к нему отношение, и она решила заниматься с ним французским отдельно. Учительница приходила его к себе домой, угощала ужином, но мальчик из гордости не ел, да и стеснялся очень. У Лидии Михайловны к этому парню было состраданье, она хоть немного хотела окружить его вниманием и заботой, зная, что он голодает. Она стала для него не только учительницей французского, но и другом, даже мамой, и игру в «замеряшки» придумала специально, чтобы дать возможность мальчику иметь свои деньги.
Директор школы посчитал игру с учеником преступлением, совращением, так и не разобрался по существу, что сподвигло учительницу на это.
Но женщина, уехав к себе на Кубань, не забыла мальчика и прислала ему на школу посылку с продуктами и даже с яблоками, которые мальчик никогда не пробовал, а видел только на картинках.
Вот истинный пример того, как самоотверженно и бескорыстно Лидия Михайловна делала добро людям. Я думаю, что мальчик это правильно понял и оценил, когда стал взрослым.
А писатель надеется, что преподанные ему в своё время уроки лягут на душу как маленького, так и взрослого читателя.

4,5(92 оценок)

Это интересно:

Хобби-и-рукоделие

14.04.2021

Завязывание скользящих узлов на ожерелье: профессиональный подход...

Образование-и-коммуникации

26.04.2020

Лучшие способы самостоятельно создать аэрогель...

Здоровье

21.04.2021

Как распознать экзему: симптомы и признаки...

Компьютеры-и-электроника