1.Запоздавшие перелетные посетители осеннего плеса. Безбоязненное плавание уток по воде.
( Под наблюдение рассказчика попали два крохаля. Птицы вели себя совершенно безбоязненно на поверхности воды, так как имели небольшой опыт общения с людьми. Они уверенно плавали по водоему второй день подряд.)
2.Выстрел в крохалей из кустов.
( Спокойствие птиц прервалось из-за внезапного выстрела из ружья со стороны кустарников .)
3.Постепенный захват добычи Чангом.
(" Спаниель(порода) уже уверенно плыл в направлении добычи, которое ему указал хозяин. Замешкавшись, Чанг уловчился, догнал утку и схватил ее. На берегу охотничья собака передала хозяину крохаля(птицу), одновременно отряхиваясь от воды, чувствуя свою победу. ")
4.Знакомство рыбака и охотника. Похвала собаки хозяином.
("Рыбак и охотник, продолжая беседу, познакомились поближе. Пришедший с Чангом мужчина неустанно хвалил своего четверолапового друга, называя ее незаменимым золотой собакой_. Рыбаку стало интересно, почему Чанг не сразу схватил добычу?")
5.Изумление рыбака (после расказа охотника).
("Получив объяснение поведению собаки, рыбак был удивлен тому, что собака оказалась незрячей с рождения, при этом «не выказывая свою слепоту». Сначала рыбак не хотел верить в это. Но эксперимент с хлебом, показанный охотником, доказал обратное. Хозяин поведал и о том, что об этом недуге узнали случайно.")
6.Прощание новых знакомых.
("Распрощавшись с новым изумленным от услышанной истории знакомым, охотник позвал своего друга и пошел своей дорогой. ")
Итог: Так история о добыче слепым Чангом утки из водоема подтвердила слова хозяина о том, что хлеб этой собаки «трудный, но честный».
Мои 30мин. жизни -
Його звали лицар Айвенго; незважаючи на молодість, жоден з його соратників не перевершив Айвенго в мистецтві володіння зброєю. "
"всі побачили гарні, хоч засмаглі від сонця риси двадцятип'ятирічного юнака з густими русявими кучерями. Обличчя його було бліде, мов смерть, і де-не-де поплямоване кров'ю"
Ровена - до Айвенго: "Дарую тобі цей вінець, лицарю, як нагороду, призначену мужньому переможцеві. І ніколи вінець лицарства не був покладений на більш гідне чоло".
"Чим більше перешкод і труднощів, тим більше слави попереду."
"Ревеко, люба Ревеко! — вигукнув Айвенго. — Це зовсім не жіноча справа. Не наражай себе на небезпеку, тебе можуть поранити чи вбити, і я все життя мучитимусь усвідомленням, що це сталося через мене. Принаймні візьми отого старого щита, прикрийся ним і постарайся якомога менше висуватися за віконну решітку."
"— Але подумайте про ваше королівство, государю, — заперечив Айвенго, — вашому королівству загрожують розпад і міжусобна війна, а вашим підданим — незчисленні лиха, якщо вони втратять свого монарха в одній із тих сутичок, у які вам вгодно втручатися кожен Божий день, на кшталт тієї, від якої ви щойно врятувались." "— Я не хочу ні користуватися його обладунком, ні віддавати його тіло на поталу, — сказав лицар Айвенго. — Він боровся за віру християнську. А нині він упав не від руки людської, а з волі Божої. Але нехай його поховають тихо і скромно, як личить загиблому за неправе діло. "
"Айвенго довго й щасливо жив з Ровеною, бо з ранньої юності їх зв'язували узи взаємної любові. І кохали вони одне одного ще більше тому, що зазнали стільки перешкод до свого з'єднання."
Объяснение: