ответ: Він один із тих поетів, які не боялися висловлювати свою думку, прославляти Україну, засуджувати її катів. Мабуть, через це його вважають Батьком України, через це його «Кобзар» є у кожній українській оселі, тому його творчість така близька кожному.
Якби мене запитали: «Коли саме творчість Тараса Шевченка з’явилась у моєму житті?», я б, мабуть, не змогла дати точної відповіді. Він був у моєму житті завжди. З раннього дитинства мої батьки, читали мені вірші Кобзаря. Пам’ятаю, як приїхавши, одного разу, до бабусі в село, я стала на стілець, і почала розповідати «Садок вишневий». Тоді я була переконана, що цей вірш написаний саме про наш садок. Той, у якому ми так любили збиратися сім’єю. Там, де тато, узявши мене на коліна, неодноразово розповідав про великого генія, про Шевченка.
Ішов час, я дорослішала, а разом з тим і дорослішали вірші, які я читала. Якоїсь миті мені стало жаль Катерину із однойменної повісті, я перейнялася долею жінки-матері, яку можна побачити у багатьох творах письменника. Я поновому відкрила для себе Україну. Величну, з багатою історією державу, у якій жили чудові люди, яких, чомусь так хотіли знищити. Кожен твір, який я читала, змушував замислитись, роздумувати, відчути. Я дотепер пам’ятаю ті відчуття, коли вперше прочитала «Розриту могилу» і «Великий льох». Мене немов охопили мурахи. Стало страшно, що все це відбувалося на нашій землі.Щоразу, як я перечитувала твори Великого Кобзаря, знаходила у них щось нове, щось таке, чого не помічала раніше. У кожному своєму вірші він висловлює надію. Надію на те, що колись Україна стане вільною, що настане суд над панами. Він показує нам, як потрібно любити свою землю, вірити у її світле майбутнє. Чого тільки вартий уривок : «Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю». Мене одразу охоплює думка – а як люблю її я? Чи готова я зробити хоч щось для своєї Батьківщини.
Вірші Тараса Шевченка – це національне надбання. Вони, як і сам Тарас Григорович, немов той вічний вогонь, що ніколи не згасне у серцях людей. Житимуть у душі кожної свідомої людини. Даватимуть стимул і надію.
Объяснение: надеюсь
ответ:Произведение Капитанская дочка называется так потому что сюжет этого романа раскрывается между барином и капитанской дочкой.
У капитанской дочки были родители которых вскоре убили,отец был капитаном и коминдантом Белогорской крепости. Она была знакома с офицером Швабриным который хотел чтобы они обвинчались. Вскоре с приездом Петра Андреевича она почувствовала себя нужной,и влюбилась в него как и он в неё. Она была белокурой и стройной красавицей. Когда осадили Белогорскую крепость, а Пётр уехал править крепостью начал Швабрин. Он издевался над ней и приказываю ей выйти замуж за него, но она отказывалась. Она написала в Оренбург Пертру Андреевич с освободить её от оков Швабрина, и всё подробно описала. На пути домой Петра оставили в Симбирской гвардии, а Марью Ивановну отправили вместе с Савельич ем домой к родителям Петра. Вскоре она узнала об аресте и потребовалаотпрвится ей в Петербург и пере говорить и императрицей, и ей это удалось столь случайным образом. В конце романа у нё с Петром Гринёвым появились дети и они стали жить с родителями Петра.
Объяснение:Прости больше ничего не могу написать про неё