У лукоморья дуб зелёный; Златая цепь на дубе том: И днём и ночью кот учёный Всё ходит по цепи кругом; Идёт направо - песнь заводит, Налево - сказку говорит. Там чудеса: там леший бродит, Русалка на ветвях сидит; Там на неведомых дорожках Следы невиданных зверей; Избушка там на курьих ножках Стоит без окон, без дверей; Там лес и дол видений полны; Там о заре прихлынут волны На брег песчаный и пустой, И тридцать витязей прекрасных Чредой из вод выходят ясных, И с ними дядька их морской; Там королевич мимоходом Пленяет грозного царя; Там в облаках перед народом Через леса, через моря Колдун несёт богатыря; В темнице там царевна тужит, А бурый волк ей верно служит; Там ступа с Бабою Ягой Идёт, бредёт сама собой, Там царь Кащей над златом чахнет; Там русский дух... там Русью пахнет! И там я был, и мёд я пил; У моря видел дуб зелёный; Под ним сидел, и кот учёный Свои мне сказки говорил.
Тема: лебідь втратив надію розбудити птахів – "вдарився об камінь, зранив собі груди, крила поломав".
Ідея: возвеличення того, що сонце зійшло і зграя все-таки прокинулась, піднялась у небо і полетіла у щасливий край, а також засудження того, що лебедя, який хотів розбудити птахів, ніхто в небі не згадав.
Римування: перехресне.
Віршовий розмір: п'ятистопний хорей із пірихієм.
Художні засоби: епітети ("вічна ніч", "пісня лебедина", "озера сині", "золоті краї"...); порівняння ("і летіла легко, наче біла хмара"); метафори ("ніч чорніла", "громи заграли", "сходив кров'ю своїх ран", "вирвалося сонне"...); символи (білий лебідь – символ боротьби за краще майбутнє; лебедина зграя – спільнота, що не дослухається до закликів; гниле повітря, гнила вода – символ несправедливого суспільства).
