Однажды утром за 10 дней до начала учебного года собрался Васютка в лес. Мать, поворчав, что пора уже к школе готовиться, а не по лесам таскаться, все же отпустила его, дав краюшку хлеба. Васютка спокойно шел по лесу, следя за зарубками, которые он оставлял на деревьях, и наконец увидел большой кедр. Сбил он с него все шишки, собрал в мешок и приглядел уже другой кедр, когда прямо перед ним вверх вспорхнула большая птица. Это был глухарь. Васютка вспомнил рассказы охотников про то, как ловят глухаря что не взял с собой собаку, даже отпустился на четвереньки и полаял, так как охотники говорили, что глухарь – птица любопытная и обязательно засмотрится на собаку, а охотник в это время и подстреливает его. Наконец, поймал Васютка глухаря на мушку и выстрелил. Глухарь начал падать, потом поднялся и тяжело полетел, а Васютка побежал за ним. В результате догнал он глухаря и радости его не было предела – он представил, как вернется домой с добычей. Он весело шел по лесу, когда вдруг понял, что уже давно не видит зарубок на деревьях. Испугался Васютка – стал метаться из стороны в сторону, а потом вспомнил, как отец и дед говорили ему, что тайга любит только сильных людей. Поэтому успокоился, развел костер, закопал в горячие угли глухаря, поужинал и стал готовиться к ночлегу. На следующий день пошел он по лесу, ища признаки близости воды – он знал, что выйдя к Енисею, пусть даже и не рядом с тем местом, где расположились рыбаки, он сможет найти Наконец, увидел он среди таежного мха высокую траву – а это значило, что вода близко. Пошел он в ту сторону, где росла трава, и вышел на берег озера. По озеру плавали утки, их было много, Васютка подстрелил трех, но нашел только двух – одна куда-то уплыла. А в самом озере Васютку поразило большое количество рыбы, да не озерной, а белой. А это значило, что озеро было проточным. Снова он развел костер, поджарил уток, поужинал и лег спать. А наутро пошел вдоль озера, которое вывело его к еще одному озеру – большему по размерам. И в нем тоже было много белой рыбы, а еще нашел там Васютка свою утку, которую подстрелил накануне. Так по берегу озера и сумел Васютка выйти к Енисею. Тут его и подобрали люди, которым он объяснил, что заблудился. Привезли они его к рыбачьему стану, а там уже дед их встретил со словами, что внук у него потерялся. Увидев Васютку, дед обрадовался, повел его к матери. Мать его накормила, натерла спиртом и все пыталась уговорить съесть еще что-нибудь. А потом пришел и отец, который провел весь день в лесу в поисках Васютки. Васютка боялся, что отец будет ругать его, но тот был слишком рад тому, что сын нашелся. Потом Васютка рассказал отцу про озеро, в котором было много рыбы, и на которое можно было попасть из реки. А на следующий день повел он рыбаков на это озеро. И как только показалась вода, один из рыбаков крикнул: «Вот оно, Васюткино озеро». Так и стали это озеро называть, а потом название это появилось и на картах.
ШЕРЛОК ХОЛМС (англ. Sherlock Holmes) - герой повісті А.Конан Дойл «Етюд у багряних тонах» (1887), «Знак чотирьох» (1890), «Собака Баскервілів» (1902) і збірок оповідань «Пригоди Шерлока Холмса» (1891 ), «Спогади про Шерлока Холмса» (1892-1893) та інших. Образ незвичайно людини, здатного розгадати якусь головоломну ситуацію, пояснити щось, що здавалося незрозумілим, з'явився в літературі до Конан Дойла. Едгар По створив Дюпена і Леграна, попередників Ш.Х. У.Коллинз написав детективний роман «Місячний камінь», де професійний сищик і проникливий сільський лікар розгадують неймовірно заплутану історію викрадення індійського алмаза. А. К.Доіл продовжив розробку жанру і зробив це настільки успішно, що багато читачів повірили в реальність Ш.Х., почали писати листи на Бейкер-стріт, де, як відомо, жив цей геніальний сищик, ділячи квартиру зі своїм другом і літописцем доктором Ватсоном. Подібну пару першим описав Е. По - поруч з непересічною особистістю перебувала людина вельми звичайних достоїнств, недурний, але і не здатний осягнути хід міркувань свого друга і тому потребує поясненнях, які також необхідні і читачам. Доктор Ватсон - зацікавлений гач, а часто і учасник пригод Ш.Х., із захопленням стежить за його роботою і описує її в своїх розповідях. Завдяки його записам нам стали відомі методи, звички і особливості Ш.Х. Воістину це був зовсім унікальна людина, його розум не знав рівних, і він вибрав незвичну сферу застосування своїх талантів - криміналістику, віддавши власний інтелект розслідуванням незрозумілих убивств, страшних загадок або таємничих зникнень. Як суперник Ш.Х. (Правда, досить смішного і на подив нетямущого) виступає професійний сищик Скотланд-Ярду Лейстрейд, часто приписують собі успіхи знаменитого детектива-любителя. За традицією, започаткованою в англійському дендизмом, любитель, який робить що-небудь з одного тільки інтересу і власного задоволення, вище професіонала, який працює заради шматка хліба. Саме тому Конан доїв за до доктора Ватсона всіляко підкреслює, що його герой - джентльмен, люблячий на дозвіллі розгадати одну-дві кримінальні загадки і вибирає найбільш цікаві для себе. Ш.Х. може відмовитися від справи герцога, який обіцяє нечуваний гонорар, і зайнятися історією простий гувернантки, яка не має ні гроша. Король Богемії пропонував йому дорогоцінний перстень, але Ш.Х. попросив натомість лише фотографію жінки, яка змогла розкусити його задум і викликала тим самим його захоплення. Особливу чарівність цього образу пов'язане з тим, що в ньому дивовижно поєднуються неймовірна сть, гострий розум з простими людськими симпатіями і слабкостями. Ш.Х.- прекрасний скрипаль, він любить музику, тютюн і часом здатний цілими днями лежати на дивані, розпалюючи люльку і дозволяючи собі роздумів. Але періоди апатії змінюються приливами шаленою енергії, і ось він знову готовий мчати на інший кінець Лондона, щоб влаштовувати засідку або вивчати місце події. Блискуча розгадка і піймання злочинця - звичайний фінал таких історій. Проникливість Ш.Х. здається надприродною, але його пояснення завжди прості, і недогадливий доктор Ватсон з досадою констатує, що і він міг би сам здогадатися, якби звернув увагу на ту чи іншу деталь. «Ви дивіться, але ви не гаєте, а це велика різниця», - пояснює Ш.Х. секрет свого мистецтва. Нащадками Ш.Х. в детективному жанрі стали Еркюль Пуаро, комісар Мегре і багато інших персонажів
Корысть, алчность, желание легкой наживы определили поведение коварных мореходов.
Объяснение: