Объяснение:
1.Рубаї́, у множині — рубаят — чотиривірш, як правило філософського змісту, за схемою римування
2.В основу цього добутку покладені події 778 року, коли в Ронсенвальском ущелина загін Роланда загинув від армії басків. У ті часи армія Франків, ар'єргардом якої командував Роланд, під предводительством Карла Великого воювала на території Іспанії.
3.Дон Кіхот і Санчо Панса: дві життєві позиції, два світобачення
Дон Кіхот зовсім не схожий на героя лицарських романів — привабливого юнака, для якого пошуки слави та грошей становили сенс життя. Він справжній подвижник, готовий боротися за справедливість, за земне щастя для всього людства.
Санчо Пансо добрий чолов'яга був бідним землеробом, який мешкав в одному селищі з Дон Кіхотом. Сподіваючись розбагатіти, він погоджується бути зброєносцем лицаря з Ламанчі. Простодушність у нього поєднується з хитрістю, а наївність — з практичним поглядом на життя. Лицарські ідеали далекі від його мужицького світогляду. Стадо баранів для нього просто стадо баранів, а не військо великого імператора Аліфанфарона, правителя острова Трапобани, як це уявлялося Дон Кіхоту. На відміну від романтичних зброєносців, він зовсім позбавлений войовничого духу. Це мирний, недурний, корисливий чоловік, якому зовсім не потрібна слава. Санчо Панса полюбляє гарно поїсти і добре поспати. Він радіє, коли в нього є гроші, а удари долі змушують його нудьгувати за рідною домівкою.
Дон Кіхот і Санчо Панса втілювали у собі найкращі людські якості, серед яких благородство, чесність та справедливість були найважливішими. Вони намагалися відновити золоту добу, домогтися земного щастя для всього людства, привнести духовність та романтизм у цей корисливий світ.
П'єса "Синій птах" написана у період, коли М. Метерлінк від символістського "театру смерті" прийшов до іншого бачення світу — романтичного. І увесь сенс п'єси в тому, аби показати людству філософський смисл буття, красу самого життя і його велич.
Герої Метерлінка, маленькі діти лісника Тільтіль і Мітіль, вирушають з волі феї у подорож на пошуки Синього птаха, що має дати здоров'я і щастя. Що ж змушує їх іти на пошуки, хоча вони й не знають точно, куди йти? Фея Бірюліна зуміла розбудити в них і доброту, і прагнення пізнати світ. Адже їм треба обов'язково навчитися бачити те, що "не на виду". І тоді виявляється, що увесь світ навколо, всі предмети мають свою душу, своє ставлення до людей, як і тварини й дерева. Відтак діти вирушають на пошуки не самі, а в колі друзів і недругів. Так само, як завжди простує життям кожна людина. їхня подорож лежить Країною Спогадів і Палацом Ночі, Садами Блаженств і Царством Майбутнього. Діти дізнаються, що за померлих слід молитися, бо "молитися — значить згадувати". Таїнство смерті таке ж величне, як і таїнство народження. І над усім цим старий Час, якого неможливо вмовити пустити когось на Землю раніше чи пізніше. І кожен несе з собою якесь діяння — добре чи зле. Саме в цьому й полягає сенс його народження — принести щось світові. Де не були діти, скрізь вони бачили птахів, що здавалися синіми, але жоден не став тим Синім Птахом. І тільки коли діти знову повернулися додому, найбільш схожою виявилася горлиця, що належала Тільтілю. Та й сама подорож не випадково завершується у тій самій хижці лісника, звідки вони вирушили. Тільки тепер вона здається іншою, кращою, бо іншими повернулися діти.
Значить головне — це готовність вирушити у похід за істиною, бажання змін, прагнення ідеалу. Саме в цьому, на думку Метерлінка, і полягає сенс буття — зрозуміти, навіщо ти прийшов у світ, який смисл у тому, що ти живеш, що життя — вічне.