ответ: пишу про детство
Олександр ДовженкоОлександр Петрович Довженко - український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.Народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище, у багатодітній селянській родині 10 вересня 1894 року. У різних джерелах інформації пишуть різні дати дати народження чоловіка - чи 10 чи 11 вересня. Потрібно знати що батько Олександра Петро Семенович Довженко був нащадком козацького стану. Сім'я була бідною, незаможною, але у ній було 14 дітей: Василь, Лаврін, Оврам, Сергій, Іван, Григорій, Олександр, Прасковія, Анна, Мотрона, Андрій, Кулина, Поліна і також була дитина, яка померла при народженні чи у перші дні життя. Олександр згадував хлопчика як "нехрещений". Діти в сім'ї рано помирали, майже всі не дожили до працездатного віку, отму в спогадах про дитинство Олександра поставали плач і похорон. Він дуже любив матір про яку писав "народжена для пісень вона все життя проплакала, проводжаючи назавжди". Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.Вчився в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання».
Тыбурций имел в виду, что важно, когда ребенок из обеспеченной семьи с детства узнает, что не все живут хорошо, что есть бедность и горе, научиться сострадать этим людям и жалеть их.
Вася после знакомства с Валиком и Марусей осознал, что мир вовсе не так прост, как кажется, что люди разные, что есть люди подлые и трусливые, как Януш, а есть справедливые, как его отец. Есть и обездоленные, которых все больше отталкивают, отвергают. Таковы были "темные люди" из часовни. До знакомства с Валиком и Марусей Вася не знал и не понимал, что такое голод и отсутствие какого-либо крова. Он всем сердцем осознал несправедливость жизнеустройства, разделение на богатых и бедных. Да, он уже был знаком с бедой (его мама умерла), но бедой личной, а теперь ему стала понятна беда общественная, гонение обездоленных, "дурного общества". Душа Васи, благодаря знакомству с детьми подземелья, расширилась и наполнилась, Вася стал осознавать, что значит человечность, сострадание, как важна
П