Кратенько:
Немой сцене в комедии Н. В. Гоголя «Ревизор» предшествует развязка сюжета, читается письмо Хлестакова, и становится ясным самообман чиновников. Их немота и застывшие позы показывают исчерпанность героев в их бесплодной погоне за миражом.
Эта сцена имеет широкий символический смысл, она напоминает всем зрителям и читателям произведения об их личной ответственности за происходящее с ними и вокруг них, говорит о неминуемом возмездии, которое рано или поздно настигает каждого, кто живет не в ладу с совестью, кто не дорожит высоким званием человека.
Наше життя складається з наших дій і взаємодій з навколишнім світом. Природа складає важливу роль в навколишньому середовищі. Вона - є нашою матір’ю. Це не красивий вираз. Людини походить від природи та є її частинкою. Вона супроводжує нас від самого народження і до смерті. Ми ростемо насолоджуючись її красою, пізнаємо весь світ від малого - від маленької квітки до високих гір і глибоких океанів.
Сьогодні ми живемо у світі, який збудували наші пращури і який ми самі будуємо. Високі хмарочоси, магістралі, тунелі, високі комп'ютерні технології - все це створили людина. Проте ми не задумуємось що без природи нічого цього неможливо було б створити. Людини бере матеріали від природи та перетворює їх на щось інше, вигідніше і зручніше для себе. Зараз ми живемо в комфортних оселях, ми вже мало залежимо від природи. Щоб добути воду нам достатньо відкрити кран, а не йти до джерела. Нам не потрібно йти на полювання і серед дикої природи добувати собі м’ясо - достатньо сходити в супермаркет.
Все це забезпечують компанії та спеціалізовані люди. По суті людина навчилася використовувати природу, здобула владу над нею. Але все ж ніхто не зможе обійтись поки що без сонячного проміння, без свіжого повітря насиченого природним киснем. Ми не можемо обійти без п’янкого аромату весняних квітів, без приємної прохолоди взимку і засніжених лісів. Живучи у своєму маленькому, закритому, комфортному світі ми любимо вирватись на дику природу. Найчастіше це називається відпустка. Це свідчить про те що ми не звільнились від залежності від природи, а тільки прагнемо це зробити.
Ми мусимо ставитись до природи ощадливо і тоді вона нам віддячить. Кожен має почати з себе. Таким чином і цілі держави зможуть жити в гармонії з природою.