Роль богів та долі у Вергілія - неосяжна, безмірна, всеоб*ємна. В "Енеїді" Вергілія доля людини цілковито підкорена рішенню богів, і обов*язковою чеснотою вважається неухильне виконання вищих божествених настанов. Наприклад, Еней зустрічається зі жрицею бога Аполона Сивіллою, яка віщує його долю. I герой просить Сивіллу зробити так, щоб він побачився в підземному царстві з тінню батька. Сивілла показує йому, як туди дістатися, вони спускаються в підземне царство Аїда. Там тінь батька Енея вказує йому єдиний правильний шлях. Еней скористався цією порадою. Цей епізод свідчить про те, як герої Вергілія покладаються на до богів та долі.
Жанр: вірш.
Тема : зображення туги за рідним краєм.
Ідея: співчуття козакові, що не знайшов своєї долі.
Основна думка: наймиліше у рідній стороні.
Сталі епітети: синє море, неньку старенькую, молоду дівчину, шляхи биті.
Порівняння: тече вода в синє море, та не витікає.
Персоніфікація: грає море, грає серце, думка говорить.
Гіпербола: «пішов козак світ за очі».
Метафора: грає серце козацькеє, а журавлі летять собі додому ключами, шляхи биті заросли тернами.
Паралелізм: «Тече вода в синє море, та не витікає, шука козак свою долю, а долі немає»;
«Грає синє море, грає серце козацькеє»;
«Сидить козак на тім боці, грає синє море. Думав, доля зустрінеться – спіткалося горе»;
«А журавлі летять собі додому ключами. Плаче козак — шляхи биті заросли тернами».
Звертання: «Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув батька, неньку старенькую, молоду дівчину?».