Снегурочка - дитя холода, она ещё маленькая девочка.
Она не знает что такое - любовь, в Снегурочку влюбился пастух под именим - Лель, она пока не понимала. Но потом, Лель изменил Снегурочке, и влюбился в Купаву. Снегурочка очень расстроилась, и попросила Мама Весны одорить любовь, дальше она хотела признаться любви Лелю, но он сказал "а все, я влюбился в Купаву". Дальше она пошла в речку что бы умереть, но каким то образом там был Мизгирь. И он сказал ей о своей любви о ней, она согласилась стать его женой.
Они пошли в парад "Масленица" Снегурочка не выдержала из за жары, и дальше она расстаила.
Объяснение:
Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються.
Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться.
У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті.
Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа.
Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.
Прекрасний приклад всього вищесказаного був приведений автором прекрасного твору про пригоди маленького хлопчика Льоньки під назвою «Звук Павутинки» авторства Віктора Близнеця.
Хлопчик жив з батьками в невеликому селі, де, на превеликий його жаль, не було ні єдиного його однолітка.
Саме з цієї причини Льонька був повинен займатися всіма справами самостійно – дитина сама шукала собі заняття і розваги.
Звичайно, для людини важлива компанія, але якщо проводити час на природі, можна знайти собі справу навіть за умови перебування на самоті.
Так що хлопчикові вдалося впоратися з цією проблемою – він гуляв по двору, запускав кораблики і використовував всі ті переваги і привілеї, які дає йому рідна земля і природа в цілому.
Наша українська земля в широкому розумінні цього слова дуже красива.
Кожен, хто коли - небудь ігав за природними явищами, а таких людей завжди була абсолютна більшість, розуміє, наскільки добре вони позначаються на людині, наскільки сильно вони допомагають їй справитися з проблемами і забути про всі можливі неприємності і негаразди.
Хочеться вірити в те, що природа рідної землі буде збережена і стане по - справжньому безсмертною.
З журбою можна ігати за тим, як недбало люди іноді ставляться до природи, але в той же час варто помітити, що останнім часом цим проблемам стали приділяти все більше уваги.
Коли настрій поганий і у людини складається думка, що всі навколо налаштовані проти неї, що у світі просто перестало існувати добро, їй необхідно в першу чергу опинитися на природі.
Там з нею станеться таке ж перетворення, як це було з маленьким Льонькою з оповідання Віктора Близнеця.
На природі людина зможе перевести свою увагу на новий, який живе за своїми правилами і законами, світ, який неймовірно гарний і добрий у своїй гармонії.
Думається, що до подібних висновків можна прийти навіть без використання літератури, але якщо такі приклади дійсно потрібні, в їх якості можна використовувати розповідь Віктора Близнеця «Звук Павутинки», відповідно до змісту якої стає чітко зрозуміло, що земля наша безсмертна, добра, і вічна.
Я думаю Алексей Бирюков стал таким из-за денег. Он был богат, у него была своя мельница, и часть реки. В отличии от своего брата он был состоявшимся человеком. В тоже время он был очень одинок. Никогда никого родного и близкого с ним не было. Он общался только с теми, кто приезжал на мельницу. В них он видел только врагов. Для того, чтобы быть милосердным, отзывчивым одних денег мало. Нужно доброе сердце и близкие люди, которые примут и поддержат тебя таким, каким ты есть. Их понимание и забота растаять даже самому холодному и черствому сердцу.Алексей Бирюков - одинокий мельник. Неприветливый, никогда не улыбающийся, жадный по характеру человек. Его жадность и бесчеловечность вызваны тем, что он тоже раньше жил в бедности, как его мать и брат с детьми Но Алексей Бирюков выбрался из бедности. И мельница у него своя, и огороды он держит, и рыбой торгует. А сейчас, когда родная мать пришла к нему и начала словно по с протянутой рукой, как не у своего сына, у него это вызвало некоторое пренебрежение Но потом в нем, возможно, шевельнулось давно уже уснувшее чувство. В рассказе Чехова мать обращается к сыну: "Ох, Алешенька, испортили тебя глаза завистливые! " Это еще одна причина жадности и бесчеловечности мельника. Его сгубили деньги и подозрения что у него все вечно воруют..
Объяснение: