Объяснение:
Романтизм "Вечорів ..." - це, перш за все прояв глибокого інтересу до особливостей національного менталітету, духовності та самобутності української історії, народності художнього мислення, малювання оригінальних характерів індивідуумів, що визначало Християнсько-філософську концепцію людського буття. Містичний романтизм Гоголя, з витоків якого визначиться в подальшому фантастичний реалізм багатьох письменників XX віку (О.Довженко, Г.Булгаков, Ч.Айтматов, Гарсіамаркес), перекреслював ідилічні уявлення про Україну, які склалися в літературі на той час.
Увага Гоголя зосередиться на соціально-етичних, духовних, історичних проблемах, які не будуть залишати письменника до кінця життя: це втручання злих духів в долю людини, який часто робить її безпорадно трагічною, несе спокушеному грішникові жорстоку розплату за скоєний переступити, за надмірну довірливість та спокуса допитливістю, бажанням облаштувати земне життя примарними розкошами, здобутими часто на крові і горе інших.
Повість про Басаврюка, пов'язаного з нечистою силою (саме "нечисту силу", яка підступно шкодить людині, ведучи до загибелі душі, проявляє надмірну увагу автор), відома в "Вечорах ..." під назвою "Вечір напередодні Йвана Купала". У творі, побудованому на міфологічної фабулі, передана романтично трагічна історія батрака Петра Безродного, красивого і безпорадного, безнадійно, здавалося б, закоханого в доньку багатого козака Коржа СИДОРКО. Дівчина відповідає юнакові взаємністю (любов бідного наймита до дочкам із заможних сімей часто було провідною темою в фольклорі, з часом до неї звернуться Т.Шевченко в своїх поемах, Марко Вовчок в "Народних оповіданнях" тощо), однак вони не можуть з'єднати долі, та й батько СИДОРКО проганяє Петра.
Про що твір «Діамантовий берег»? Повість розповідає про Хому і Пилипа – двох археологів, які одного разу задумали знайти діамант. Вирішивши перетворити мрії у реальність, вирушили на пошуки дорогоцінного каменю. Коштовність вони не знайшли, але світ побачили. “Діамантовий берег” скорочено «Діамантовий берег» характеристика На природі відбуваються серйозні й кумедні події з учнями молодого педагога Григорія Савича, героя повісті «Діамантовий берег». Учитель і школярі Пилип, Хома, Тимофій, Куприк, Женька, Оля, Люся постійно взаємодіють, вчать один одного і разом краще пізнають багато нового за час їхньої літньої експедиції від Полтавщини до одного з північних районів України. Письменник показує прагнення дітей до пізнання нового: Пилип своїм «археологічним» ножем робить розкопки пагорбів і допомагає Люсі викопувати рослини для гербарію. Куприк мріє служити на флоті, марить морем, похід сприймає як екзамен на готовність до випробувань. Автор підкреслює інтерес дітей до пригод і через опис їхніх читацьких смаків: «У Олі було пів-шафи томів Майна Ріда, Юрія Смолича, Джека Лондона, Миколи Трублаїні. Портрет Миколи Трублаїні висів у Олі над ліжком» Вибір пригодницького сюжету для повісті про школярів зумовлений педагогічним досвідом автора. Гумористичному забарвленню повісті “Діамантовий берег” сприяє розповідь про двох повноправних членів експедиції – собаки Білана й вислюка Явтуха, які не лише розмовляють подумки, але й з власної ініціативи охороняють знайдені скарби. Посилює гумористичне сприйняття “внутрішній монолог” бліх, який передає їхнє обурення тим, що Білан посмів полізти у воду й таким чином потурбував їх. Такий прийом, наближаючи дитячий твір до казки, надає йому особливої теплоти Повість «Діамантовий берег» насичена педагогічними роздумами молодого вчителя, який вимагає дисципліни в поході, але й дає дітям можливість самовияву, самоствердження. Автор не пропонує готових рецептів виховання, не ідеалізує молодого вчителя. Усі персонажі показані в стані пошуків свого «я» і в діалогічних зв’язках типу «дитина-дитина», «дитина-дитячий колектив», «дитина-батьки й родичі», «учитель-учень», «учитель-дитячий колектив», «учитель-батьки», «учитель-колеги». Ось приклад роздумів Григорія Савича над поведінкою Олі, яка зуміла розв’язати на одному уроці математики задачу Лева Толстого, а наступного дня отримала двійку, бо не змогла відповісти на якесь буденне запитання: «Що може вирости з такої людини… Годилося б завести щоденник і в тому щоденнику записувати, яка вона тепер, що з неї стане через десять, двадцять років…Еге ж…Дуже цікаво було б побачити її дорослою. Та і всіх інших…».