1.Это стихотворение Рубцов посвятил своему другу Василию Белову, который тоже писал о родине, родных местах. Каждый из них хотел провести диалог между читателем и писателем и донести до нас своё видение и понимание слова “родина”, а Заболоцкий на третьем году учебы в школе начал издавать журнал, в котором были размещены его стихи. В период биографии с 1913 по 1920 годы, он проживал в городе Уржуме, где поступил в реальное училище. Кроме поэзии он также интересовался историей, химией и рисованием. В подростковом возрасте Николай увлекался творчеством Александра Блока. Окончив училище, он успешно сдал экзамены в московский университет, выбрав медицинский и историко-филологический факультеты. Вскоре Николай решает переехать в Петроград, где поступает в местный институт на отделение языка и литературы. В 1926 г. поэта призывают на службу. Рубцов родился в селе Еме Родился в селе Емецк ( Архангельская область). В семье политработника. Рано потерял родителей. Детство в Никольском детском доме. ( Вологодская область ) Вологда для него стала родной, " землёй священной. " Там он чувствовал себя своим. Служил в армии на Северном флоте. С 1962 года -студент Литературного института им. Горького. Его товарищи : В. Соколов, С. Куняев, В. Кожинов ( известными в будущем поэтами, писателями, критиками). Первая книга - "Лирика" ( 1965). Архангельске. Сборники "Звезда полей" (1967), "Душа хранит" (1969), "Сосен шум" (1970). - вышли позже. "Зеленые цветы", " Последний пароход" опубликованы после гибели Н. Рубцова. Его убила Дербина, будущая жена поэта в ночь на 19 января 1971 года.после смерти поэта, который трагически погиб в ночь на 19 января 1971. Литературоведы считают стихотворение " Я умру в крещенские морозы. Я умру, когда трещат березы "пророческим, а самого Рубцова - пророком.
2.написано стихотворение в 1953 году. Спустя пять лет после этого Заболоцкий, чье здоровье было подорвано лагерной жизнью, умрет.У Рубцова лирическое произведение было создано в 1964 году после поездки поэта в город Няндома (Архангельская область). Именно там его раннее детство. Рубцов посвятил своё творение писателю В. Белову, который трепетно относился к отчим местам и посвятил им множество произведений. Недаром его называют основоположником «деревенской прозы».
22 серпня виповнилося б 97 років одному з найвизначніших письменників ХХ століття Рею Бредбері (22 серпня 1920 – 5 червня 2006). За своє довге життя Бредбері написав 11 романів, понад 400 фантастичних повістей та оповідань, 21 п’єсу, а також інші літературні твори, кіносценарії, вірші, статті.
«Коли мені було 19 років, я не міг вступити до коледжу: я був з бідної родини. Грошей у нас не було, тож я ходив до бібліотеки. Три дні на тиждень я читав книги. В 27 років замість університету я закінчив бібліотеку», - так він написав у своїй автобіографії.
Бредбері рано зрозумів, що хоче стати письменником – почав з того, що у 12 років не маючи достатньо грошей для придбання нових книг, написав продовження до «Великого воїна Марса» Берроуза. І до останніх днів кожного ранку сідав за рукопис, бо вірив, що кожний написаний твір продовжує йому життя. Останній роман автора із символічною назвою «Літо, прощавай» побачив світ у 2006 році.
Рей Бредбері мав унікальну пам’ять. Він стверджував, що пам’ятає події свого дуже раннього дитинства, коли він фактично був ще немовлям. Психологи стверджують, що такі ранішні спогади властиві людям з багатою фантазією і вони не є справжніми. Проте, хто зна…
З дитячими спогадами пов’язані і стосунки Рея з батьком. Начебто тут має місце дитяча образа. Мати дуже опікувалася маленьким Реєм, він був молодшим сином, о вона до цього вже втратила двох дітей. До шести років хлопчик пив молоко з пляшечки. Одного разу батько не витримав, відібрав в дитини пляшечку и жбурльнув об стіну, пляшечка розбилася. У своїх творах Бредбері часто робив посвяти або втілював образи своїх родичів у літературних персонажах. Він згадував усіх, крім батька. Лише після смерті батька Рей присвятив йому книгу «Ліки від меланхолії»: «Батькові з любов’ю, що прокинулася так пізно і навіть здивувала його сина».
А ще одного разу в дитинстві маленький Бредбері став свідком жахливої автокатастрофи, після чого дав собі обіцянку ніколи не сідати за кермо.
Коли Рей закінчував школу, в родини не було грошей на пристойний одяг, в Америці лютувала Велика депресія. Хлопцеві довелося йти на випускний в костюмі його дядечка. Справа в тому, що дядечко помер у вуличній стрілянині, й мамі довелося заштопувати дірки від куль на піджаку.
З дружиною Рей познайомився у книгарні ) Вони прожили разом 56 років, та виховали чотирьох доньок.
Объяснение: