Нащадок старовинного аристократичного роду Вільям Легран, переслідуваний невдачами і банкрутством, біжить з Нового Орлеана і оселяється на пустельному острівці Салівон поблизу атлантичного узбережжя зі своєю собакою — ньюфаундлендом і старим слугою Джупітером. Одного разу під час прогулянки було знайдено «золотого» жука, якого вони загорнули у шматок знайденого поблизу пергаменту. Прийшовши додому, Легран зовсім випадково виявляє на пергаменті зображення черепа, намальоване прихованими чорнилом, які проявилися від дії тепла — каміна в будинку Леграна. Розпитуючи про подробиці, Оповідач зауважує, що Легран сприймає цю знахідку як щасливе знамення. Слуга Джупітер був дуже схвильований поведінкою «масса Вілла», вважаючи, що золотий жук вкусив його в голову й хазяїн збожеволів. Та й дійсно, Легран поводився більше, ніж дивно: він бігав удень і вночі, шепочучи якісь слова, малюючи дивні знаки, лазив у гори. Через якийсь час Оповідач отримує від Леграна записку з проханням відвідати його з якоїсь важливої справи. Інтонація листа змушує Оповідача поквапитися, і він того ж дня опиняться у друга. Легран очікує його з нетерпінням і пропонує всім відразу відправитися в дорогу — на материк, у гори — в кінці експедиції вони зрозуміють, що він має на увазі. Мандрівники довго йшли, знайшли тюльпанове дерево. Джупітер заліз на нього, прибитий до суку череп і отримує вказівку пропустити золотого жука на шнурі крізь ліву очну ямку. Забивши кілочок туди, де опустився жук, Легран, скосивши траву, наказав копати під деревом. Через деякий час виявляється, що негр переплутав очниці і їхні зусилля виявилися марними. Легран переміряє все заново і вони відновлюють розкопки. Їх працю перериває відчайдушний гавкіт ньюфаундленда. Собака рветься в яму і знаходить два скелети. Через кілька секунд компаньйони виявляють скриню, в якій знаходиться справжній скарб — купи золота і дорогоцінного каміння. Подолавши насилу зворотний шлях, бачачи, що друг згорає від цікавості, Легран розповідає, що привело його до знахідки і розгадки шифру, який дозволив знайти скарби.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/zolotiy-zhuk-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Мальчик подошёл к берегу моря он долго слушал прибой моря смотрел ясное голубое небо , Рассматривая в небе образы которые создавали облака .Одно облако было похоже на спящего младенца в колыбели, другое на кошечку с котятами, третее на девицу. Потом мальчику захотелось поплавать и уже в воде он смотрел как волны уходят куда то в даль . вдруг Брэдберри пришла в голову мысль что если написать записку - анкету , и что может быть эта бутылка доплывет до другой страны или острова и эту записку прочитает какая нибудь девушка а она напишет свою анкету записку отправит письмо по морю, а тот другой напишет тоже записку . Так эти записки будут читаться люди будут узнавать о других людях и когда нибудь мы возможно встретимся
Мальчишка написал записку положил в бутылку и бросил в море.
Когда он и пришел домой, то увидел дома старого солдата, который ел хлеб и пил молоко. Это вернулся с войны отец Никиты. Утром Никита сказал всем, кто жил во дворе, что домой вернулся отец. Тайные жители молчали в ответ. Никита больше не видел в предметах злой жизни. Отец разобрал инструменты и расколол на дрова старый ветхий пень. Отец сказал сыну, что это его доброта хочет всех сделать живыми, и дал ему работу: выпрямлять гвоздики. Он верил, что добрым может быть то, во что человек вложил свой труд. И отец хотел, чтобы сын вырос добрым и трудолюбивым.