Можливо, навчаючись у школі чи університеті, хтось задумається, навіщо вивчати історію? адже з історії завжди доводиться вчити багато матеріалу, а нам просто хочеться виділити трохи часу на себе і відпочити. можна подумати, що знання історії не знадобиться в житті, а в майбутній професії тим більше. однак це не так. причин вивчати історію багато. це може бути не тільки корисно, але й дуже цікаво. кожна людина сама знаходить для себе свою власну причину, або не знаходить, так і залишаючись невігласом з обмеженим кругозором. в історії часто трапляються гідні приклади для наслідування. життя історичних особистостей вивчена і розписана вздовж і впоперек. ми можемо запозичити їхні знання та вміння і застосовувати в особистих ситуаціях. відмінним прикладом буде олександр македонський, який уже до тридцяти років об'єднав всю грецію, завоював єгипет, персію і дійшов до індії. наполеон народився в простій сім'ї, але завдяки таланту став імператором франції. можна знайти ще безліч прикладів, від відчайдушних авантюристів до видатних політиків і правителів. відомий нам з дитинства уолт дісней кілька разів був зруйнований, але все ж домігся успіху і перетворив свій страх в успіх і чудову мультиплікацію. адже, як відомо, він до смерті боявся мишей, як і багато хто з нас. але міккі і мінні маус обожнюють всі діти. ці особистості вчать нас вірити в свою мрію. історія, це всього лише низка повторюваних подій або як кажуть: «нове – це добре забуте старе». якщо ми подивимося, що відбувається навколо вас: з навколишнім середовищем, в країні і світі взагалі, то виявимо повторюваність подій. таким чином, історія творить неможливе – вона вчить нас передбачати майбутнє! якщо присвятити себе історії, то можна навчитися передбачати наближення кризи чи збройних конфліктів. дуже корисно розглядати політичну історію та історію релігій. це дає нам можливість сформувати власні погляди щодо війни, влади, релігії та її течій.
А. и написал рассказ «белый пудель» , в котором главным героем был мальчик сережа. сережа был мальчик добрым, он хорошо относился к дедушке и к арто. ходил он в протертом трико, у него не было обуви. трико было в полоску сине-белого цвета. после обеда на свежем воздухе сережа и дедушка легли поспать вместе с арто, но когда сережа проснулся, он увидел, что арто нигде нету, и решил его позвать, но арто не откликался. арто украл дворник для богатой барыни и для её капризного сына. дедушка понимал, что арто уже не вернется, хотя и звал его. он знал, что ему не потягаться с этой барыней, потому что у него не было паспорта и денег. если бы дедушка обратился в полицию, его бы могли оштрафовать на большие деньги, и, самое главное, он бы потерял серёжу. а серёжа боялся, что больше не увидит арто. у него в душе было отчаяние, беспокойство за арто, хотя дедушка его утешал, он говорил, что арто вернется, но сереже это не . ночью, когда дедушка спал, сережа встал и пошел искать арто. он шел долго. наконец-то, он дошел до этого дома. было несколько мгновений, в течение которых сергей испытывал в душе колебания, почти страх. сережа перелез через забор. -арто! арто! - позвал его сережа. арто отозвался, залаял. но в этот момент проснулся дворник воры! грабят! – закричал дворник. но серёже удалось ускользнуть от дворника вместе с арто. именно сережа спас арто, потому что никто другой не мог бы его спасти. дедушка не мог его спасти, потому что у него не было паспорта и он не хотел потерять сережу. так кто, как ни сережа, спас бы арто? никто! потому что кроме дедушки и сережи у арто никого не было.
