Объяснение:
Тема: розповідь про життя двох закоханих Деллу та Джіма. Подружжя, зовсім не маючи грошей, зробили один одному гідні подарунки на Різдво.
Ідея: у світі немає нічого ціннішого за любов, і ніякі подарунки, навіть найдорожчі, не можуть замінити це почуття.
Герої довели, що, незважаючи на усі труднощі життя, кожен з них піклується в першу чергу про кохану людину, а не про себе. Адже, коли люблять по-справжньому, не думають про себе. Мудрість їхнього вчинку полягає у тому, що кожен з них пожертвував найціннішим, що у нього було, аби його друга половина була щаслива.
Головні герої: Делла і Джім
На думку автора, саме такі люди, як Джім і Делла – наймудріші, тому що вони змогли відмовитися від власного скарбу заради коханого. Деллу найбільше хвилювало, що їй подарувати Джіму, а не що він подарує їй. Обидва герої безкорисливі. І це, на думку О.Генрі, робить їх мудрецями – волхвами.
“Дари волхвів” – це зворушлива розповідь про життя двох закоханих Деллу та Джіма. Подружжя, зовсім не маючи грошей, зробили один одному гідні подарунки на Різдво. Чоловік продає годинник, щоб купити своїй юній дружині набір гребенів для волосся. Однак вона не зможе скористатися подарунком, оскільки продала волосся, щоб, в свою чергу, купити чоловікові ланцюжок для годинника. Але і йому подарунок, на жаль, не знадобиться, раз годинника у нього більше немає.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/dari-volhviv-analiz
Полонені німці зводили житловий квартал з любов'ю і розпачем. початку вони боялися, не любили цей народ, а коли звівся фундамент, стали по-доброму, старанно приладнувати цеглинку до цеглинки.
Навесні Фрідріх скопав грядку й посадив нагідки. Як тільки він пішов, ми, діти, розорили все те, ще й хрестик із прутків поставили. Місто давно не сердилося на німців, удови навіть жаліли, приколи дещо з одягу, їжу.
Фрідріх часто показував фотокартку двох чепурних дівчаток у білих сукенках і білих черевичках, але ми все одно його дратували, кидали в нього грудки землі. Під осінь Фрідріх страшно кашляв. Охоронець пригощав його цигаркою і дозволяв лежати під стіною. Німець робив понад вікнами другого поверху прикраси із цегли — сонця і квіти, самотні жінки подовгу стояли і роздивлялися їх.
Одного разу Фрідріха знайшли повішеним біля стіни барака, його поховали за містом, не насипавши навіть горба.
Восени ми перейшли в новий дім. Якось посеред грудня я сиділа а вікні й побачила велику жовтогарячу квітку, що розцвіла на клумбі, незважаючи на перший сніжок. Я кинулась туди, простягла руку відсмикнула — поряд стояв зв'язаний нами хрест.
Минуло півстоліття. За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла підлога. Якось син прибивав поличку до стіни. Дриль шурхнув у якийсь отвір. Там лежала рукавиця, а в ній — фотокартка двох дівчаток у білих сукенках. Дівчатка дивилися на нас і ніби запитували: "Ви не знаєте, де наш тато?"
Дивіться також
Гер переможений (повний текст)
▲ читається за 4 хвилини