Пригодницькі романи Жуля Верна ставали популярними одразу після виходу та залишаються популярними до цих пір. Навіть у третьому тисячолітті підлітки та дорослі залюбки читають «Діти капітана Гранта», «П'ятнадцятирічний капітан», «Таємничий острів» та інші твори автора; крім того, всі вони багато раз екранізувалися. І це не дивно: у романах Жуля Верна сюжети завжди "закручені", з несподіваними поворотами, образи героїв - яскраві, а описи природи - дуже точні та цікаві.
Наприклад, у романі «П'ятнадцятирічний капітан» є безліч захопллюючих (і при цьому науково точних) описів природи, як океана, так і тропічної Африки, де після загибелі шхуни опинився головний герой роману Дік Сенд з пасажирами.
У ряді романів Ж. Верна є герой - вчений, дуже розумний, але трохи дивакуватий. У «П'ятнадцятирічному капітані» це Бенедикт - вчений-ентомолог. Вустами цього героя автор розповідає та пояснює іншим персонажам (і, звісно, читачам) про природні явища, рослини і тварин, що вони зустрічають на шляху, причому з такою точністю, що ці романи можна використовувати як додатковие джерело інформації з ботаніки, зоології або географії.
На жаль, навіть найрозумніший вчений не може знати всього, а неприборкана природа часто залишається сильніше людини. Але герої і «П'ятнадцятирічного капітана», і інших пригодницьких романів талановитого француза, врешті-решт долають усі перешкоди і повертаються додому, у тому числі збагачені новими знаннями про таємниці дикої природи, океану та Всесвіту.
..
Главный герой повести – 12-летний мальчик Ваня Солнцев. Он жил в одной из русских деревень. Отец Вани погиб на войне, а его мать убили немцы. Вскоре от голода умерла его сестра и бабушка, и Ваня остался один. Когда он просил милостыню в деревне, его поймали жандармы и отправили в изолятор. Ваня сбежал из изолятора и пытался перейти через линию фронта, чтобы попасть в нашу армию. Ваню нашли русские разведчики в лесу – он спал в яме и плакал во сне. Они доставили Ваню на артиллерийскую батарею, командиром которой был капитан Енакиев. Увидев Ваню, капитан вспомнил о своей жене и сыне, которые погибли во время артиллерийского налета. Он понял, что мальчику нельзя оставаться на батарее и потому распорядился отправить Ваню в тыл. Но Ваня сбежал от ефрейтора Биденко, которому было поручено доставить мальчика по назначению. Причем, сбегал он от него не один раз. В первый раз он выскочил на полном ходу из грузовика, и ефрейтор смог найти его в лесу только случайно – мальчик залез на дерево, и из его сумки выпал букварь, который Ваня носил с собой. Букварь упал прямо на голову Биденко. Потом, сев вместе с мальчиком в попутку, ефрейтор привязал его к своей руке веревкой. Ночью он время от времени дергал за веревку, проверяя на месте ли мальчик. И только утром он обнаружил, что веревка привязана к ноге женщины, которая ехала в том же грузовике.
Ваня два дня ходил по лесу в поисках артиллерийской батареи. Он хотел поговорить с капитаном Енакиевым, так как его отправление в тыл казалось ему самому настоящим недоразумением. И как раз капитана он и встретил, правда, не зная, что это и есть Енакиев. Он рассказал ему о том, как его нашли разведчики и как он сбежал от Биденко. Капитан привез его обратно на батарею. Так Ваня стал «сыном полка».
