8 ноября 2016 года вся страна будет отмечать 110 лет со дня рождения выдающегося российского ученого и гражданина Д.С. Лихачева, который стал «собирателем» и хранителем культурных традиций своего народа, автором фундаментальных работ, посвященных истории русской литературы и культуры, значительная часть которых переведена на 11 языков мира.
Попытаемся, опираясь на воспоминания, знавших Дмитрия Сергеевича, а главное – его работы, представить себе личность гражданина, который не только трудами, но и всей жизнью утверждал принципы культуры и нравственности.
На этом уроке мы познакомимся с биографическими сведениями выдающегося российского ученого, мыслителя, общественного деятеля Д. Лихачева; сделаем попытку понять причины его одиночества, познакомимся с главами из книги Д. Лихачева «Земля родная». Ето я если шо с интернета списал
Удалось ли Ёжику найти цветок и почему так считаем - Ёжик пытался достать со дна Незамерзающего ключа Снежный цветок и сам обледенел . Стал похож на снежный цветок или маленькую звёздочку, и приобретает делать окружающих весёлыми и счастливыми .
И развязка сказки- медвежонок берёт в руки замёрзшего ёжика ( Ёжика- цветка) и выздоравливает. Можно сказать, что Ёжик нашёл цветок. Его поступки, испытания, которые пришлось ему пойти, всё это свидетельство настоящей бескорыстной дружбы.
Почему так названа сказка- автор хотел показать , что красота не только заключается в том, чтобы любоваться ей. Красоту надо беречь и ценить. Красота она в в звезде, снежинке, в цветке, но самое главное , что красота в наших сердцах, нашей душе, в наших поступках( на что мы готовы ради друзей)
Подходит ли название- Вообще вся сказка построена на поступках и приключениях ёжика и на том, что выпадает на его долю. Это ёжик придумал легенду о цветке, который делает всех счастливым. Он же за ним и отправляется. ( лично для меня название идеальное и оно как нельзя подходит к сказке)
ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗУ ЕЛІЗИ ДУЛІТЛ “ПІГМАЛІОН” Характеристика образу Елізи Дулітл “Пігмаліон” до зрозуміти внутрішній світ героїні, її почуття. “Пігмаліон” характеристика Елізи Еліза – це дівчина з сім’ї, яка нічим не відрізняється від інших. Вона має цікаву зовнішність, проте далеко не красномовна мова розвіює ілюзію, безжально розкриваючи всю реальність. Її вчителем був Хіггінс, який посперечався зі своїм другом, що всього через деякий час цю дівчину зі звичайного провінційного містечка вже не можна буде впізнати. Видатний драматург показує три стадії розвитку свідомості Елайзи-Галатеї: безграмотна квіткарка, «майже леді», справжня леді, що може вести гостру дискусію. Елайза змінюється протягом усієї п’єси. Проте основа особистості, темперамент зберігаються. «Розумієте, різниця між леді і квіткаркою полягає не в умінні зі смаком вдягатися чи правильно говорити – цього можна навчитися – і не в тому, як вона поводиться, а в тому, як поводяться з нею інші». У четвертій дії «Пігмаліона» перед нами постає зовсім інша Еліза: упевнена в собі жінка, яка так не поступиться власним щастям. Вона навчилася правильної літературної вимови, гідної поведінки у вищому суспільстві. Завдяки наполегливій праці та своїй красі вона підкорила світ, але дивак науковець Гіггінс ніби не помічає її чарів. Проте вона розуміє, що не є господинею в будинку Гіггінса, що він не цінує її як жінку, завдяки досягнутим нею результатам він виграв парі. Еліза розуміє: з одного боку, вона певною мірою закохалася у свого вчителя, з іншого — не була потрібна йому. У цій ситуації дівчина поводиться як справжня леді, яку образили, висловлюючи професорові весь негатив, що накопичився протягом цього часу в її серці. Стає зрозумілим, що Еліза — дуже сильна особистість, але Гіггінса вона ніколи не переможе. І в цій, здавалось би, безвихідній ситуації дівчина знаходить вихід, який зрештою винагороджує її перемогою над обставинами.