Главными героями короткого рассказа Осеевой являются безымянные мальчик и девочка. Они увидели, что шедшая впереди немолодая женщина упала - было скользко. Мальчик тут же бросился к ней и подняться. А девочка стала допытываться, кем же эта старушка ему приходится - бабушкой, мамой, тетей или знакомой. На что мальчик ответил, что она просто старушка.
У девочки явный пробел в воспитании. Никак у нее в голове не укладывалось, что можно совершенно незнакомому человеку. Сама она этого делать не стала бы, это понятно по ее реакции на поступок приятеля.
Главная мысль надо оказывать любому, кто в ней нуждается, независимо от того, знаком ты с этим человеком или нет. Отзывчивый и добросердечный мальчик так и поступил.
лови
Объяснение:
1.Ех,Втько,Втько
2.Умови дуел
3.Дд Свирид
4.Творч пытки Федька Котигорошка
5.Не падай духом
6. куди тльки технка дивиться
7.Дощ
8.Серенада
1)Признання в коханні 2)Завойовування серця Галі 3)Використовування хлопців 4)Дуель 5)За гратами 6)Визволення 7)Перше побачення 8)Невдале кіно 9)Сватання Віті до Галі
1. Ніч перед дуелем. 2. Творчі муки Федька Котигорошка або серенада. 3. Надсилання листа до редакції 4. Відповідь з релакції. 5. Перше побачення. 6. Вітьку Горобця й Петра Білого обвели навколо пальця. 7. Дуель між Вітьком і Петром. 8. Арешт. 9. У Вітьки ростуть крила. 10. Дарунок. 11. Турецький охотник
У своєму оповіданні Мо Янь, звертаючись до теми геніальності людини, порушує низку важливих проблем. Насамперед це проблеми природи геніальності, взаємин генія з навколишнім середовищем. Що ж таке геніальність — подарунок долі чи величезна відповідальність перед суспільством і навантаження на психіку? Чи легко бути генієм? Як ставитись до генія і вибудовувати спілкування в колективі, в якому є геній? Як узагалі реагувати на інакшість будь-якої людини? Ці питання нам допомагає осмислити Мо Янь посередництвом художнього твору. Із центральною проблемою оповідання пов’язані й інші, не менш важливі: проблема людської жорстокості, проблема виховання дитини в родині та школі, індивідуального підходу до особистості, проблема відповідальності вченого перед суспільством і самопожертви заради наукового пізнання. Урешті- решт це і проблема призначення науки в суспільстві.
Мо Янь показує нам шлях від ненависті до поваги, який пройшли однокласники генія. Автор немов попереджає нас про можливі помилки пересічної людини в спілкуванні з іншою, яка чимось об’єктивно сильніша від неї (в оповіданні йдеться насамперед про силу розуму й духу). Оповідь ведеться від імені молодої людини, а в минулому одного з хлопців, які в дитинстві цькували малого генія, але з часом зрозуміли свою неправоту: «Ми всі мимовільно пригадали, як тоді на баскетбольному майданчику зговорилися проти нього, і нам стало соромно». Відчувається, що оповідач дуже шкодує про заподіяне. Згадуючи свою історію взаємин із талановитим однокласником, він тим самим ненав’язливо застерігає читачів від жорстокого ставлення до будь-кого, ділиться своїм і негативним, і позитивним досвідом спілкування, аби до ншим уникнути його помилок. Письменник закликає нас не закривати очі на агресію, а зазирнути в саму її природу, подивитись на неї збоку і зробити власні висновки про те, як варто вибудовувати стосунки з навколишнім світом.
Объяснение: