Задание 1
Кульминацией рассказа становится подарок, сделанный Николаем Ивановичем дочери на Новый год, -
жемчужное ожерелье. Этот подарок символизирует испытание, во-первых, для жениха, во-вторых, для отца Машеньки. Николай Иванович становится воплощением искушающего
начала, призванного проверить духовные ценности жениха.
Задание 2
Общего : композиционно они схожи, то есть "рассказ в рассказе". Обувь персонажей из рассказов схожи. Можно взять слово "футляр". В рассказе "Человек в футляре", футляр был словно защитой от жизни, а также символом духовности. В рассказе "Крыжовник", футляр был усадьбой - идеал покоя.
Различие : в отличие от Беликова, Николая не постигла ужасная участь. Также, Николай достиг того, чего желал. В то время как Беликов был влюблён в Вареньку, но словно боялся ей в этом признаться, всё время что-то взвешивая в мыслях.
Идея рассказа "Человек в футляре" - возможно идея заключалась в том, чтобы человек не скрывался от общества и не был волком одиночкой.
Идея рассказа "Крыжовник" - чтобы призвать людей творить добро, сделать людей сердобольными и счастливыми.
Задание 3
" Здравствуйте господин Беликов.
Знаю вас и ваши поступки, вы наверное сильно забеспокоитесь. Но всё-таки я не могу молчать и хочу вас образумить . Что хорошего в том чтобы закрыться от всего мира? Ведь хуже вы делаете только самому себе, становясь волком одиночкой. Но если вы так сильно влюблены в Вареньку, почему-бы не измениться? Не для себя, а ради неё? Может вы попытайтесь своё счастье с ней. А возможно и свою жизнь измените. В каком-то смысле, я даже вижу самого себя в вас. Даже тяжко на душе, от своих же слов.
(91 слов)
Объяснение: Если хотите, можете что-то изменить в третьем задании. За ранее, если что-то будет не верно прощения.
Відповідь:
Здатність на самопожертву близьких людей
Для людини природно цінувати життя, боятися смерті та болю. Тому самопожертва, тобто коли людина свідомо віддає своє власне життя заради когось іншого - це, безумовно, подвиг, на який здатна не кожна людина. Тому мені здається, що було б краще, якби людям взагалі ніколи не треба було б жертвувати собою. Самопожертви, на мій погляд, вимагають по-справжньому екстремальні умови: люди найчастіше жертвують собою заради інших під час війни, терактів, катастроф чи речей такого типу.
Одного разу я прочитала цікаву історію, що може служити дуже яскравим прикладом здатності людини до самопожертви. Цю історію записав лікар "Швидкої до ", тобто людина, яка багато чого у житті бачила, але навіть цей лікар був дуже вражений.
До лікарні привезли маленьку дівчинку, якій було потрібно перелити кров, і негайно, але крові потрібної групи не було. Кров тата та мами дівчинки не підходила, але був ще й маленький братик років шести, у якого була кров саме потрібної групи. Хлопчику сказали, що для того, щоб його сестричка вижила, їй треба віддати кров. Хлопчик погодився, сказав батькам, що він їх дуже любить, та й зайшов до кабінета. Після переливання дівчинці стало краще, а хлопчик підійшов до лікаря і спитав: "А коли я помру?". І тут лікар зрозумів, що малий був впевнений, що помре після того, як віддасть свою кров сестричці.
Він вважав що помре, що його життя буде закінчене - але все одно пішов на це. Таким чином, звичайний хлопчик виявив справжню здатність до самопожертви, на яку спроможний не кожний дорослий.