Драматичні твори
За свідченням самого Шевченка та спогадами його сучасників, поет написав кілька драматичних творів російською мовою, які повністю до нас не дійшли. Але глибоке вивчення минулого і реалістичне його зображення в драматичних творах стало новим кроком у розвитку української драматургії.
Драма «Назар Стодоля», написана Тарасом Шевченком у 1842 році, є зразком історичного соціально-побутового твору. Її було опубліковано П. Кулішем тільки після смерті автора в 1862 році. Твір дійшов до нас повністю, хоча і не в первісному варіанті.
В основу драми покладено соціально-побутовий конфлікт, який розгортається на тлі історичного минулого України після Визвольної війни 1648-1654 pp. Після смерті Богдана Хмельницького загострились соціальні суперечності між козацькою верхівкою і рядовим козацтвом.
Типовим представником козацької верхівки в драмі «Назар Стодоля» є сотник Хома Кичатий. Сенс життя сотника — збагачення й оволодіння полковничою булавою. Для досягнення своєї мети він готовий на підступні та підлі вчинки як проти рядових козаків, так і проти власної дочки. За підтримки своєї ключниці Стехи, зрадливої і користолюбної жінки, Хома обманним шляхом намагається видати свою єдину дочку Галю заміж за старого, але багатого чигиринського полковника Молочая. Кичатий навіть здатний на вбивство нареченого Галі Назара Стодолі, якого називав сином, бо той врятував сотника «із-під ножа гайдамаки». Недаремно Назар називає Хому «дітопродавцем». А Гнат Карий, друг Назара, дає таку характеристику Кичатому: «Він не чоловік. Кинь його: таке ледащо не стоїть путнього слова!» Але відчувши перед собою силу, пихатий Хома стає нікчемним боягузом, принижується перед Назаром, впавши навколішки, плаче, побивається.
Хитрою, користолюбною і зрадливою людиною постає перед читачем Стеха. Ключниця мріє вийти заміж за Хому, але за гостинець допомагає закоханим, а потім видає їх сотникові.
Образу звироднілого сотника протиставляються постаті Назара Стодолі та Гната Карого. Обидва вони належать до козацьких низів, обидва сміливі, рішучі, вольові. Вони щирі й віддані, вірні в дружбі та коханні. Але Назар буває запальним та неврівноваженим, а іноді й безпорадним. Заради своєї коханої він готовий принизитись перед Хомою. Гнат завжди сповнений енергії та завзяття, кмітливий й дотепний, здатний на самопожертву заради друга. Врятувавши Назара й Галю, Гнат годен вбити Хому, хоча знає, що за козацьким звичаєм живого козака ховають разом із вбитим.
З глибоким ліризмом змальовує автор образ Галі. Вона щира й віддана, дуже любить батька і навіть не припускає, що той може її обдурити. Галя кохає Назара, довіряє йому настільки, що готова втекти з ним. Вона добра, милосердна дочка, яка вибачає батькові завданий їй біль.
Сам сюжет драми «Назар Стодоля» розгортається на тлі картин народного життя й побуту. Автор майстерно зображує народні традиції та обряди — сватання, колядування, вечорниці
«Всеобщая история» и не будет рекомендована ученым Комитетом, состоящим при м-ве народного просвещения, — как руководство для учебных заведений, но эта книга даст подписчикам единственный случай взглянуть на историческое народов — в совершенно новом и вполне оригинальном освещении...
Собранные вместе они дают картину развития литературы в начале ХХ века. Конечно, Тэффи издавалась и в других сборниках. Но целиком прочитать очень интересно. Средние века и Русскую историю я раньше не встречала. Не смотря на то, что авторы они более слабые (по сравнению с Тэффи и Аверченко), но удовольствие от прочтения было огромным.