Відповідь:
Пояснення:
У видатного німецького поета Генріха Гейне є чудовий філософський вислів, який визначає місце поета серед людей: «Увесь світ надірваний саме посередині. А оскільки серце поета — центр світу, то за нашого часу воно теж має найболючішим чином надірватися. У моєму серці пролягла велика світова тріщина». Ця тріщина хоча й кровоточила час від часу, але не заважала митцеві створювати неповторні поетичні шедеври, на які писали музику найвідоміші композитори світу, якими зачитувалися його сучасники і зачитуються його нащадки.
На мою думку, «Книга пісень» Г. Гейне — це почуття людини з пораненим серцем. Адже поетичні твори з цієї збірки сповнені вселенським відчуттям незвичайної сили. Часом здається, що серце поета якщо й не кровоточить, то точно страждає під хвилею смутку.
Время, о котором он писал , - жестокое. Царь Иван Грозный устраивал кулачные бои , в которых принимали участие вездесущие опричники. Они и должны были побеждать. К Кирибеевич- один из них. Перед боем гордо прохаживается перед публикой, ожидает победу. Его соперником оказался купец Калашников, чью молодую жену он преследовал. Кирибеевич побледнел, потому что понял, что поединок будет не на жизнь , а на смерть. Калашников защищает честь семьи, и на его стороне - правда. Он побеждает царского любимца. Но Иван Грозный его казнит. Все, кто проезжает,проходит, проплывает мимо могилы Калашникова отдает честь ему самому и его поступку. Добро, справедливость, чувство собственного достоинства признаны народом. А имя Кирибеевича помнят как имя убийцы. Каждый выбирает для себя, кем остаться в истории.