Тема. Твір про те, як у далекому майбутньому люди знищили «Джоконду» Леонардо да Вінчі, а маленький хлопчик Том врятував шматочок полотна з усмішкою Джоконди; про майбутнє людства, занепад цивілізації, загибель краси, ідеалів.
Ідея. Бредбері утверджує, що краса, увічнена в шедеврах світового мистецтва, знайде свою стежку до людських сердець. Духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.
Герої: картина Л. да Вінчі «Джоконда», хлопчик Том, Грігсбі, один з черги, натовп, поліція
Місце та час дії. Зруйноване місто, «святковий» день 2061 року
Сюжет. Усмішка Джоконди стала «героєм» оповідання Рея Бредбері. Восени 2061 вцілілі після атомних бомбардувань жителі великого міста відзначають свято – досить дивним, на наш погляд ламають і трощать все, що дивом збереглося після катастрофи. Свідком цих «святкових» подій став хлопчик Том. Том стає у чергу – влада дозволила кожному бажаючому плюнути на … картину Леонардо да Вінчі «Джоконда». Натовп не тільки плює, але й рве картину на шматки, утоптує в бруд, ламає раму. Жахливе і страшне видовище. Письменник залишає надію – в руки Тома потрапляє шматочок полотна з посмішкою Джоконди.
У каждого человека есть своя родина. Родной край это именно то место где человек родился,сделал первые шаги, сказал первое слово. Родина для человека самое родное, сокровенное. А смогли бы вы прожить без родины. Наши поля, наш простой народ -все это так греет.Нет не оного такого места. Наши поля самые широкие, еки самые синие, люди самые добрый. Но к сожелению в последнее время молодые люди не видят красот родной земли. Вспомните строки:Хотя проклинает проезжий дороги моих побережий, люблю я деревню николу где кончил начальную школу Автор видит недостатки родного края и любит их. Нет ничего роднее родины.
У каждого человека есть своя родина. Родной край это именно то место где человек родился,сделал первые шаги, сказал первое слово. Родина для человека самое родное, сокровенное. А смогли бы вы прожить без родины. Наши поля, наш простой народ -все это так греет.Нет не оного такого места. Наши поля самые широкие, еки самые синие, люди самые добрый. Но к сожелению в последнее время молодые люди не видят красот родной земли. Вспомните строки:Хотя проклинает проезжий Дороги моих побережий, Люблю я деревню Николу, Где кончил начальную школу! Автор видит недостатки родного края и любит их. Нет ничего роднее родины.
Відповідь:
Автор. Рей Дуглас Бредбері (1920–2012)
Рік написання – 1952
Жанр. Фантастика, антиутопія, оповідання
Тема. Твір про те, як у далекому майбутньому люди знищили «Джоконду» Леонардо да Вінчі, а маленький хлопчик Том врятував шматочок полотна з усмішкою Джоконди; про майбутнє людства, занепад цивілізації, загибель краси, ідеалів.
Ідея. Бредбері утверджує, що краса, увічнена в шедеврах світового мистецтва, знайде свою стежку до людських сердець. Духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.
Герої: картина Л. да Вінчі «Джоконда», хлопчик Том, Грігсбі, один з черги, натовп, поліція
Місце та час дії. Зруйноване місто, «святковий» день 2061 року
Сюжет. Усмішка Джоконди стала «героєм» оповідання Рея Бредбері. Восени 2061 вцілілі після атомних бомбардувань жителі великого міста відзначають свято – досить дивним, на наш погляд ламають і трощать все, що дивом збереглося після катастрофи. Свідком цих «святкових» подій став хлопчик Том. Том стає у чергу – влада дозволила кожному бажаючому плюнути на … картину Леонардо да Вінчі «Джоконда». Натовп не тільки плює, але й рве картину на шматки, утоптує в бруд, ламає раму. Жахливе і страшне видовище. Письменник залишає надію – в руки Тома потрапляє шматочок полотна з посмішкою Джоконди.