Объяснение:
Вот сайт
новим у жанрі були ліричні відступи, у яких т. шевченко виявив своє ставлення до героїв твору, до зображуваних подій. українська поезія до митця не зазнала такої безпосередності почуттів, щирості, непідробленості, такого яскравого вираження народних уявлень. поет не тільки співчуває скривдженим, але й заступається за них, викликає глибоке співчуття до них у читачів.
у і «причинна» є явища реальні та фантастичні. твір споріднюється не з фантастикою поетів-романтиків, відірваною від життя, а з фантастикою фольклорною, народною, яку так майстерно ще до шевченка використовував у своїй творчості м. гоголь. так, з води серед ночі виходять русалки — і тут потрібна не вітряна ніч, а навпаки, спокійна, місячна, така, яка буває в «русалчин тиждень», коли літо вступає у свої права, а земля і вода набувають найбільшої сили і все навкруги — гаї, луки, поля — буйно зеленіє.
за народною уявою, русалки — це дівчата або молоді жінки, котрі під час купання втопилися. утоплениці-русалки на віки вічні відійшли від буденного земного буття й переселилися в таємничу сферу, на дно глибоких рік і озер, у казкові палати, що чудом збудовані з прозорого кришталю. місяць і зорі викликають русалок з води. з тихим плескотом хвиль, розгортаючи своїми блідими руками густе латаття, вони виходять на берег. русалки не мають на собі одягу, вони голі, у них біле й знекровлене тіло, довге хвилясте волосся, зелене, як трава, стан високий і гнучкий, а очі палкі й сині, як морська глибінь. на голові у кожної русалки — вінок з осоки, і тільки в старшої, царівни, вінок з водяних лілій. вийшовши з води, русалки сі на березі, розчісують своє довге волосся або беруться за руки і водять дивовижні, з таємничим шепотом, хороводи. іноді русалки вилазять на дерева й на гіллі, як на гойдалці, співаючи пісень. русалчині пісні небезпечні: хто почує їх, той, як зачарований, підійде близько до русалок, а русалки тоді заманять його до себе, візьмуть у своє коло, будуть бавитися з ним, а потім залоскочуть і затягнуть у річку, на дно. з дерев русалки найбільше люблять клен і дуб. на гіллі, русалки часом розважаються, вони розмотують на деревах нитки, що їх крадуть у тих жінок, котрі заснули без молитви. серед русалок є й лоскотниці — це душі дівчат, що померли зимою, вони з’являються на полях і до смерті залоскочуть дівчат і хлопців, якщо ті потраплять до них. також вважають, що русалки — померлі нехрещені діти, іноді цих істот називають «дніпровими дівчатами».
1. Дата написания: стихотворение написано в 1920 году.
2. Основная тема: русская береза – символ родины, русской души (не зря Рождественского относят к «младшим акмеистам»: все образы точные и «земные»).
3. Смысл названия: Название есть символ. Автор выносит символику в название с целью акцентировать на ней внимание с самого начала.
4. Лирический сюжет и его движение: лирический сюжет представляет собой несколько крупных планов, последовательно друг друга сменяющих.
5. Композиция: двухчастная. Первые три строфы организуют первую часть композиции: описание березы как образа России, русской души. Вторая часть композиции заключена в последних двух строфах: отношение русского человека к березе как к образу-символу русской земли, русской души.
6. Основные настроения, тональность: настроения оптимистические, тональность мажорная.
7. Ведущие лейтмотивы: родина, русская душа, стойкость русского характера, умение преодолевать жизненные перипетии русским человеком.
8. Лирический герой, его своеобразие: лирический герой есть сам автор. Свои переживания, мысли автор выражает при лирического героя.
9. Позиция автора (восторг, негодование,грусть): жизнеутверждение: что бы ни случилось, все неприятности переживет русский человек, да и сама Россия.
10. Музыка стихотворения: организована ритмикой, ассонансом.
11. Ритм, размер: ритм строится на чередовании ударных и безудрных слогов, относительно постоянен. Размер: трехсложный, амфибрахий.
12. Лексика, языковые средства выразительности:
Автор основным приемом делает олицетворение: «Береза зеленые косы
Развесила», «белое платье одета, В сережках, в листве кружевной, встречает горячее лето», «Дождинки стряхнув, улыбнется береза - и вновь весела».
Также присутствуют сравнения: «в шуме березы есть что-то от русской души»; метонимии: сережки березы, горячее лето; метафоры: в листве кружевной, зеленые косы, в белое платье одета; эпитеты: наряд чудесен, задумчивых песен.
13. Поэтический синтаксис организуется двусоставными предложениями в первой части композиции и использованием безличных предложений во второй части (это показать отношение всего народа к символу русской души, родины - березе).
14. Звукопись: организуется постоянством и обилием гласных «о», «а», что придает тексту напевность, добавляет лиричности повествования, придает ноту размышления.
15. Идея стихотворения выражается в образе-символе: береза-символ родины.
16. Звучание стихотворения в наши дни: актуально, ведь тема родины, русской души не может потерять актуальность
Объяснение: