Гостиная это Комната для приёма гостей, а также комплект мебели для такой комнаты.
Воскресить это В религиозно-мистических представлениях: сделать вновь живым.
Этюд это Рисунок, картина или скульптура, представляющие собой часть будущего большого произведения.
Окта́ва — музыкальный интервал, в котором соотношение частот между звуками составляет один к двум. Субъективно на слух октава воспринимается как устойчивый, базисный музыкальный интервал. Два звука, отстоящие на октаву, воспринимаются очень похожими друг на друга, хотя явно различаются по высоте.
Чепе́ц, чепчик — женский и детский головной убор.
Кацавейка это Верхняя распашная короткая кофта.
Подойти к ручке это как поцеловать руку, к чьей‑л. руке, ручке (поцеловать чью‑л. руку в знак особого почтения; обычно даме).
Утонченный это Изысканный, изощрённый. Вкус
Гумно это Помещение, сарай для сжатого хлеба.
Сказка О Мертвой Царевне и о СемиБогатырях заставляет задуматся над темой зависти. Царица была завистлива, она завидовала Царевне. Она, в образе доброй старушонки, пришла к Царевне и вручила той яблочко, что было отравлено. Весь смысл в том, что нельзя быть завистливым, как Царица, а добрым и честным, как Царевна.
П-я думаю что сказка о Мёртвой Царевне и о Семи Богатырях заставляет задуматься нал темой зависти
О-потому что Царица была завистлива, она завидовала Царевне
П-Она в образе доброй старушонки, пришла к Царевне и вручила той яблоко, что было отравленно
С-таким образом весь смысл в том, что нельзя быть завистливым, как Царица, а добрым и честным, как Царевна.
Іван Франко" Захар беркут":
Объяснение:
У повісті розповідається про події XIII ст. серед Карпатських гір У квітучій долині, де лежить мальовниче село Тухля. Жителі його становлять дружну громаду миролюбних трудівників. На чолі громади стоїть Захар Беркут — вже старий мудрий чоловік.
Громада живе вільним, незалежним життям, але ось у долині з’являється боярин Тугар Вовк, який прагне підкорити тухольців своїй владі. Але ті не хочуть підпорюватись та стають на оборону своїх прав. Громада вирішує вигнати Тугара Вовка з Тухольщини.
На Руську землю в цей час вдираються монгольські полчища. Ось вони вже підступили до Карпат. Підступний боярин вступає в змову з монголами, щоб вони до йому підкорити волелюбну громаду. За це він обіцяє провести ворогів через гори.
Разом з боярином у монгольський табір потрапила і його донька Мирослава, яка, на відміну від батька, пройнялася глибокою повагою до тухольців та покохала молодшого сина Захара Беркута — Максима.
Під час першого бою з монголами частину юнаків було перебито, а Максима взяли у полон.
Захарові Беркуту наснився дивний сон. <...> "Здавалось йому, немов нині їх щорічне свято Сторожа (назва великого кам’яного стовпа-вартового), і вся громада зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата в вінках, молодці з музикою, всі в празничних строях. Оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. Якісь таємничі, тривожні, болючі почуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що таке. Він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і він сам робить те саме. Але слова не перестають темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього". <...>