Повествование начинается в городе Муроме. Князь Петр длжен был убить змия, приходившего к жене его брата. Взяв Святой Агриков меч Петр вышел бороться со змием. Петр врага одалел, но кровь змия попала на него и князь заболел проказой. Никто не мог его вылечить. В Рязанской земле было много врачей и Петр поехал туда. В селе Ласково жила дочь древолаза Феврония , которая согласилась исцелить князя, если тот женится на ней. Петр исцелился, но передумал женится и снова заболел. Приехав к Февронии снова Петр по прощения и женился на девушке. Петр и Феврония жили в мире и согласии, однако боярам не нравилось, что на княжеском престоле была Они сказала князю: Феврония не должна царствовоть. Она может уйти из Мурома и князь сможет править с другой женщиной. Или Петр уйдет вместе с женой из Мурома. Князь выбрал второе. Супруги уплыли из Мурома по Оке. Тем временем, в городе началась борьба за княжеский престол, междуусобицы и бояре по князя с женой вернуться. В старости супруги приняли монашеский постриг и умерли в один день и час. Их похоронили в разных могилах, но их тела оказались в одной могиле. Пётр и Февронья являются символом семьи и верности. Праздник этих святых отмечается в России 8 июля.
На новий рік прибавилось дня на заячий скік.
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур!
Мороз не велик, та стоять не велить.
Буває март за всіх варт.
Як прийде марець, то замерзне старець.
Вночі тріщить, а вдень плющить.
Як буде полоз вогкий, то буде й кінь мокрий.
Блискавка блисне — й камінь трісне.
До першого грому земля не розмерзається.
Грім гримить — хліб буде родить.
Хто в марті сіяти не зачинає, той про своє добро забуває.
Кинь ячмінь в болото — вбере тебе в золото.
Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай.
Сухий марець, мокрий май — буде жито, як той гай.
Березень сухий, а мокрий май — буде каша й коровай.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Як прийшов май — у землю дбай, прийшов іюнь — хоч сій, хоч плюнь!
Майська роса коням краще вівса.
Що може вродить камінна гора, коли в їй води нема!
Ярь — наш отець і мати, хто не посіє, не буде збирати.
Овес каже: сій мене в грязь — буду я князь, а ячмінь каже: сій мене в болото — буду золото, а гречка каже: сій мене хоч і в воду, аби впору.
Сій овес в кожусі, жито в брилі.
Тоді просо засівається, як сухий дуб розвивається.
Посій в пору, будеш мати зерна гору.
Хто рано посіє, рано й пожне.
Ранній пар родить пшеничку, а пізній метличку.
Сій хліб у годину — будеш їсти кожну днину.
Посієш вчасно, то і вродить рясно.
Не вважай на урожай, а гречку сій.
Весна днем красна, а на хліб тісна.
Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
Де багато пташок, там нема комашок.
Як багацько птиць — не буде гусениць.
Як сіно косять, то дощів не просять, — самі йдуть.
діждемо літа та нажнемо жита — по ставимо в копки та вдаримо гопки.
Раді люди літу, а бджоли цвіту.
Раз літо родить.
Двічі літа не буває.
Влітку один тиждень рік годує.
Літо на зиму робить.
Літо збирає, а зима з'їдає.
Літом ногою копнеш, а зимою рукою візьмеш.
Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми додому.
Швидше жніть до обніжка, то буде пирогів діжка.
Як зелене жати, то нічого не мати.
Садок літом — як кожух зимою.
Буде той голодний, хто жнивами холодочку шукає.
Чекайте, ціпи, прийде на вас осінь!
Зима спита, де літом був.
Коли цвіте біб, тоді тяжко на хліб, а як мак, то не так.
Сім год мак не родив і голоду не було.
Як уродить метлиця, буде хліб сниться.
Коли ся риба ловить, тоді хліб не родить.
Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.
Трапляється і такий год, що на день по сім погод.
І за доброї години ожидай лихої днини.
У петрівку день — рік.
Восени ложка води, а цебер грязі.
Не вважай на врожай, а жито сій,- то хліб буде.
Прийшов держи рукавиці про запас.
Прийде врем'ячко — достигає яблучко й само відпаде.
Восени і курчата курми будуть.
Восени і горобець багатий.
Осіння муха боляче кусає.
Пищить снігур — скоро зима буде.
Синиця пищить — зиму віщить.
Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.
Сумний грудень і в свято, і в будень.
Зимою сонце світить, та не гріє.
Зимове сонце — як вдовине серце.
Зимне тепло — як мачушине добро.
Зимою сонце крізь плач сміється.
Як зазиміє, то й жаба оніміє.
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
Зима біла, та не їсть снігу, а все сіно.
Зима літо з'їдає, хоч перед ним і тікає.
Зимою деньок, як комарів носок.
Зимова днина така: сюди тень, туди тень, — та й минув день.
Якби не зима, то б літо було довше.
Зимою бійся вовка, а літом мухи.
Зима без снігу — літо без хліба.
Багато снігу — багато хліба.
Сім погод на дворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, знизу мете.
В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде.
Як не труси остання крапля в труси.
Доки грім не гряне, мужик не перехреститься.
Объяснение: