Примеры выражения любви к отечеству:
Соблюдение чистоты. Проблема засорения полей, лесов остро стоит в России. Если все граждане начнут уважительно относиться к природе, перестанут бросать мусор, решить проблему будет проще;
Забота об окружающей среде. Высадка цветов, создание парков, уборка двора – проявление любви к родной земле. Патриотизм проявляется в бескорыстном уходе за своей страной;
Реставрация памятников архитектуры. Многие красивейшие здания нуждаются в восстановлении. Они хранят в себе историю развития государства, привлекают внимание к культуре городов.
Родину нельзя любить за что-либо. Это искренняя привязанность к родной земле, она базируется на светлых, чистых чувствах граждан. Патриоты стремятся добиваться успеха для своей страны, прославлять ее на соревнованиях, консилиумах, в путешествиях за границу.
Объяснение:
Брати: добрі, милосердні, маючи малі сили та кмітливість, рятують великого звіра; чесні, непідкупні, бережно ставляться до природи. Маленькі, але розумні та справедливі.
– «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»;
– «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом’якшали од навколишнього простору…»;
– «Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим до , тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»;
– «Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»;
– «Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней».
– «Діти нічого не сказали — вони ніяк не могли відірвати очей од лося, який ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це». Автор не дає братам імен, а лише називає їх «підберезовиками».
Це дає нам змогу зрозуміти, що ці персонажі мають узагальнювальне значення — вони втілюють в оповіданні сили добра. Незважаючи на юний вік, вони без вагань приймають рішення врятувати Лося, хоча він в декілька разів більший за них. Це їм вдається, але захистити тварину від жорстокості іншої людини виявляється нездійсненим. Трагічний фінал повісті наштовхує на думку про те, що людина — не тільки цар природи, але й, інколи, її найбільший ворог.
“Лось” характеристика дядька Шпичака
Шпичак в оповіданні є втіленням зла. Він жорстокий та черствий, Лось потрібен йому вбитим, щоб продати його роги та м’ясо. Шпичак навіть не вагається у своєму рішенні підстрелити Лося на очах у племінників, тому що впевнений — вони будуть на його боці. Його самовпевненість зрадила йому — хлопці не захотіли мати з ним справу. У фіналі оповідання він дуже хоче, щоб Лось ожив. Але не тому, що йому шкода вбиту ним тварину або його мучає сумління. Він лише злякався відповідальності, бо якщо діти повідомлять керівництву заповідника про цю подію, у Шпичака будуть великі неприємності.
Риси характеру дядька Шпичака: жорстокий, боягузливий, схильний до безглуздих і необдуманих вчинків; по-споживацькому ставиться до природи, не дбає про її захист і збереження; убив звіра, якого хлопці щойно врятували, знаючи, що він із заповідника і скористатися здобиччю він безкарно не зможе. Дорослий, але нечесний і несправедливий, безжальний.
“Лось” цитатна характеристика дядька Шпичака
– «Вони й не помітили, як підійшов до них рідний дядько Шпичак. Кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, в розтоптаних, з довгими халявами, чоботях, в яких тонув мало не по пояс, дядько зупинився поряд із дітьми»;
– «Мабуть, також був здивований, що оцей могутній звір лежить на землі. Дядько тримав у руці рушницю, але з таким виглядом, ніби збирався від когось захищатись. На губах у нього запеклась біла смага,— мабуть, од якогось раптового, скороминущого переживання»;
– «Шпичак, обійшов навколо вбитого звіра й носаком ткнув між роги»;
– «Ану замовчіть мені,— ще дужче розгнівався дядько,— бо дістанеться вам од мене й од батька вашого! Будете розумні, то матимете й собі м’яса, не скривджу»;
– «…треба думати про те, щоб якось його заховати, замівши сліди, бо діти таки подалися в заповідник, щоб заявити охороні,— в цьому не сумнівався»;
– «Тепер дивився на звіра й хотів вірити, що лось оживе. Так, як ще недавно дітям, йому дуже кортіло, щоб лось підвів голову, звівся на стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як іще недавно біг, поки дорогу йому не перетнула куля».
– «Шпичак давно вистежував того лося,— він помітив його одночасно з дітьми і, присівши у виямку, тільки посміювався, коли взялися визволяти його з ополонки. Не вірив, що то їм вдасться, він думав, що лось таки знесилиться і його раніше чи пізніше затягне під лід».
ответ: Это повествование о любви, но не как в сказках, когда принцесса падает в объятья просто так.
Дочь болотного царя и египетской царицы, Дионелла, удочерена королем и королевой. К ней съезжаются рыцари со всех сторон, но она никому не отвечает взаимностью. Женихи, доведенные до отчаяния ее едкими речами, прыгают с обрыва.
Однажды к ней сватается принц и его раб. Они соревнуются в любви к ней и принцесса продляет испытание. Случайно раб Дион увидел ее истинный облик и решил во что бы то ни стало ее расколдовать.
Тут показано, как может любить мужчина- не только прекрасную принцессу, но и жабу. Заботится о ней, несмотря на все издевательства и грубости с ее стороны. Жертвовать собой и своими желаниями, лишь бы ей было хорошо.
А так же показана противоречивая любовь гордой женщины-то желает убить своего то бежит выручать. Показаны причины, почему иногда люди, которые любят друг друга отталкивают от себя, но продолжают любить.
Вот что говорит принцесса своему "Я всем обязана тебе, да и не все ли равно, чьей женой стать, верно? Только не надо говорить, что ты был бескорыстен. Ты добился своего, я всю жизнь буду на тебя смотреть снизу вверх, обязанная тебе всем и навсегда униженная. Униженных не любят -ими пользуются".
Но Дион уходит и принцесса тоскует по нему. На ее долю выпало еще несколько приключений. В конце, когда Дионелла и Дион вместе, она думает: "... Я выхожу за него не из благодарности за то, что он освободил меня от заклятия, а за то, что он не устоял передо мной, как и я не устояла перед ним-вот и все!". И даже раскаивается в своих поступках: "... Но ведь, если он меня так любит, значит не такая уж я дрянь, да? Я тоже чего-то стою, верно? Но он, он, он!... Как он хорош!".
И еще одна цитата как раз хорошо описывает идею книги: "Для любви раб и повелитель-одно лицо".
Книга адресована для старшего школьного возраста и это правильно. На иллюстрациях пару раз мелькала обнаженная натура, да и сюжет, некоторые сцены(например, когда Дионелла напилась и превратилась в лягушку, чтобы напугать соперницу) из сказки просто не будут поняты ребенком младше этого возраста.
Книга замечательная, о покупке я не жалею.
Объяснение: