Чим був цікавий для мене роман Р.Л. Стівенсона «Острів скарбів»
Можна з упевненістю говорити, що кожен літературний твір, роман є цікавим з якихось певних і неповторних причин. У кожної людини є улюблені книги, в цьому немає нічого дивного. Втім, слід розуміти, що, крім особистих вподобань, окремо можна виділити класичні твори, які подобаються практично всім без винятку. Одним з таких творів є роман Стівенсона «Острів скарбів». Мені, як і багатьом іншим людям, цей роман надзвичайно сподобався і запам’ятався. Насамперед тому, що він вкрай цікавий і переповнений безліччю дуже цікавих подій. Що ж стало настільки цікавим особисто для мене?
По-перше, такий непідробний інтерес викликав сам сюжет роману. Він вкрай непередбачуваний. Від самого початку і до кінця автор дивує читачів дивовижними і ніким не прогнозованими подіями. На самому початку ми бачимо безліч цікавих образів, роман чіпляє вже з перших рядків, коли розповідається про загадкову історію Біллі Бонса. Потім, вже в розвиток роману, нам разом з героями твору належить відправитися в справжнісіньку дивовижну подорож, а саме – за скарбами на острів.
По ходу мандрівки стає зрозуміло, що екіпаж корабля, який здавався єдиним, насправді не такий однозначний – одна з його частин хоче зрадити і обдурити іншу. Відповідно, в певний момент розгорається конфлікт, стежити за яким теж надзвичайно цікаво. По мірі розвитку роману події змінюються дуже швидко, неможливо передбачити, що ж буде далі. І ось, вже в кінці, коли здається, що позитивні герої програють і загинуть, все знову перевертається з голови на ноги, і позитивні герої все-таки перемагають. Це мені теж дуже сподобалося, бо стало зайвим підтвердженням того, що справедливість, як не крути, а все ж рано чи пізно торжествує.
Цей роман став цікавим для мене завдяки безлічі своїх особливостей і характеристик. Але, думаю, найцікавіше в ньому – це та захопливість, з якою автор передавав події. Роман просто не дає від себе відірватися. Як тільки ти починаєш думати, що все далі за сюжетом ясно і зрозуміло, він дає тобі новий виток розвитку, який робить все набагато цікавішим і захоплює читача дужче. Я дуже радий, що мені вдалося прочитати цей роман. Він став для мене напрочуд цікавим і захоплюючим. Крім того, мені вдалося дізнатися багато нового з того історичного часу, який він описував. На закінчення я можу сказати, що цей твір став одним з моїх улюблених.
Внешность:
О внешности Аси известно следующее: "...девушку невысокого роста, в соломенной шляпе, закрывавшей всю верхнюю часть ее лица..." "...Ася сняла шляпу; ее черные волосы, остриженные и причесанные, как у мальчика, падали крупными завитками на шею и уши..." "...мы увидали темную головку Аси..." "...кудри ей на глаза упали.." "...Ася продолжала сидеть неподвижно, подобрав под себя ноги и закутав голову кисейным шарфом; стройный облик ее отчетливо и красиво рисовался на ясном небе..." "...опустила свои длинные ресницы..." "...ее лицо, самое изменчивое лицо, какое я только видел. Несколько мгновений спустя оно уже все побледнело и приняло сосредоточенное, почти печальное выражение..." "...Она сложена, как маленькая рафаэлевская Галатея в Фарнезине, – шептал я..." " ее холодные пальчики..." "...ее маленькая горячая ручка крепко стиснула мою..." "...Ася подняла голову и встряхнула кудрями..." "...долго мерещились мне темные, неподвижные, почти закрытые глаза на бледном, но оживленном лице, резво обвеянном кудрями..." "...эта странная девочка меня привлекала: не одной только полудикой прелестью, разлитой по всему ее тонкому телу..." "...воспоминания об этом бледном лице, об этих влажных и робких глазах, о развитых волосах на наклоненной шее..." "...как ее милое лицо расцвело бы радостью..." "...худенькую черноглазую девочку лет десяти – Асю..." (Ася в детстве)
Характер:
Ася по характеру - "порох" и "огонь": "...Сама Ася, с ее огненной головой, с ее , с ее воспитанием, это привлекательное, но странное существо – признаюсь, она меня пугала..." "...с нею мне беда. Порох она настоящий. До сих пор ей никто не нравился, но беда, если она кого полюбит! Я иногда не знаю, как с ней быть..." "...Я иногда самой себя боюсь, ей‑богу..." "...С огнем шутить нельзя. Вы не знаете Асю..."
Возлюбленный:
Господин Н. влюблен в Асю, но боится на ней жениться. Герои расстаются навсегда. Потеряв Асю, господин Н. понимает, что потерял, возможно, любовь всей своей жизни. До старости он вспоминает о милой пылкой девочке Асе, которая так его любила: "...Да, она мне нравится..." "...Жениться на семнадцатилетней девочке, с ее нравом, как это можно!..." "...ведь вы не женитесь на ней?.." "...Я не могу на ней жениться, – решил я, наконец, – она не узнает, что и я полюбил ее..." Это был цитатный образ и характеристика Аси в повести "Ася" Тургенева: описание внешности и характера Аси, ее образования, происхождения и т.д.
Воспитание:
Ася - наполовину дворянка (по отцу), наполовину - крестьянка (по матери): "...она знала, что барин ее отец..." "...Ася была дочь моего отца и бывшей горничной моей матери, Татьяны..."
Ася до 9 лет жила с матерью в крестьянской избе: "...по всему было заметно, что она с детства не была в женских руках и воспитание получила странное, необычное, не имевшее ничего общего с воспитанием самого Гагина..." "...она не походила на барышню; во всех ее движениях было что‑то неспокойное: этот дичок недавно был привит, это вино еще бродило..." "...я узнал, однако, что до отъезда за границу она долго жила в деревне..."
В 9 лет она осталась без матери. Тогда отец-помещик взял Асю к себе и сделал из нее барыню: "...а на девятом году она лишилась матери..." "...Как только Татьяна умерла, отец взял Асю к себе в дом..."
Ася жила 4 года в пансионе в Петербурге (до 17 лет): "...Я привез ее в Петербург <...> я поместил ее в один из лучших пансионов..." (пансион - это учебное заведение, где живут круглосуточно) "...Потом она обтерпелась и выжила в пансионе четыре года..." "...Наконец, ей минуло семнадцать лет; оставаться ей далее в пансионе было невозможно..."
Ася в 13 лет потеряла отца-барина и осталась на попечении старшего брата - господина Гагина: "...И вот я, двадцатилетний малый, очутился с тринадцатилетней девочкой на руках!.."
Объяснение:
Возможно так, я нашёл в интернете, надеюсь
Кулиев
Идея - это мысль о том, как природа родного края лирическому герою справиться с какой-либо трудностью, печалью или бедой. Он, смотря на любимые сердцу пейзажи, чувствует, что они оказывают ему своего рода какую-то поддержку его душу от отчаяния. Объяснение: