петербург. здесь начинается и заканчивается роман, и именно этому городу принадлежит главная роль в композиции "евгения онегина". почему петербург? а разве мог этот герой жить в другом городе, далеком от развлечений, , театральных представлений? столичная жизнь никогда не оставляет человека наедине с самим собой, а юному онегину с его жаждой общения, умением "лестью забавлять", "преследовать любовь" подходит только такой порядок.
в начале романа автор описывает быт и нравы петербургского дворянства, делая упор на новизну, моду, показывая город центром современной жизни, миром новых веяний. здесь каждый одет по последней моде, в совершенстве говорит по французски, разъезжает по и праздникам. и в это общество прекрасно вписывается онегин. этот "молодой повеса" умел "казаться новым.. ловить минуту умиленья, невинных лет предубежденья умом и страстью побеждать". однако, вращаясь в свете, этот незаурядный человек не становится точной копией своих товарищей.
театр, которым пушкин восхищается, его герою кажется заурядным, обыденным, наконец, просто скучным. после возвращения домой с неугодного представления евгений имел обыкновение "по три часа по крайней мере пред зеркалами проводить". завершением вечера обычно была поездка на , ничем не отличающийся от предыдущего, где онегин вновь записным кокеткам и читал эпиграммы милым . а завтра все начиналось снова:
до утра жизнь его готова
однообразна и пестра,
и завтра то же, что вчера
темою повісті м. в. гоголя "тарас бульба" є не просто зображення життя українського козацтва у давні часи, не просто погляд у давню історію боротьби кращих синів батьківщини за її незалежність — письменник показав нам душу свого народу, формування його національної свідомості. тому й приводить нас автор до запорозької січі — серця українського козацтва. тому й милується разом з нами її вільними, сміливими лицарями, захоплюється непохитністю й справедливістю законів січі._"ось це гніздо, звідки вилітають усі оті горді й міцні, як леви. ось звідки розливається воля й козацтво на всю україну! "
гоголь показує нам саме молодих козаків, синів славного полковника тараса бульби, щоб у їхній особі ми побачили молоду україну, її силу й прагнення.
запорозька січ була для них дороговказною зіркою. навіть остап, що, нудився у бурсі та чотири роки закопував свій буквар у землю, став добре вчитися, як тільки батько пригрозив віддати неука служити ченцям, як сказав, що не бачити йому запорожжя як власних т! у1. остап став одним із кращих учнів, андрій жив сьогоденням, гуляв, закохувався. сьогодні він був бурсаком, а завтра було ще в тумані, ще не настало.
вже у бурсі було видно риси їхньої вдачі. відвертий та прямий, остап терпів покарання, але ніколи не видавав товаришів. андрій же умів виходити сухим із води, ніколи не підставляв спину під різки, хоча й часто був керівником небезпечного заходу. його можна вважати розвиненішим, чутливішим, романтичнішим за остапа, бо, крім війни та товариської гулянки, для нього ще існували в світі чарівні дівчата й цвітіння садів. можливо, він здається спочатку кращим за остапа, більш душевним та людяним, більш здатним на почуття.
ответ: совет старейшин и народное собрание.