тому що хвилювалась про те що з ним щось станеться
Объяснение:зимою вона не випускала його з хати тому що не хотіла щоб він захворів і казала що занедужаєш ,я помру і не дочекаюсь доки ти одужаєш
а влітку казала щоб він не виходив бо сонце напече і голова болітеме
"Енеїді" властива більшість формальних особливостей героїчного епосу. „Енеїда” підкреслено зорієнтована на "Одіссею" й "Іліаду". Вергілій, як і Гомер "Одіссеї", докладно описує мандри героя по дорозі з Іліону до Італії. Як Одіссей на банкеті у базилевсафеаків Алкіноя докладно розповідає про свої пригоди, так само Еней на банкеті у Дідони описує загибель Трої й тривалі мандри. Як Одіссея не хоче відпускати закохана в нього німфа Каліпсо, так і Енея затримує правителька Карфагена.
І Одіссей, і Еней відвідують царство мертвих і повертаються звідти живими, навіть бурі й шквали на морі під час плавання Одіссея й Енея схожі. Чимало відповідностей можна знайти, зіставляючи "Енеїду" з "Іліадою", І тим і там війна починається через жінок (Єлену й Лавінію). Як Гефест, на прохання Фетіди, зробив Ахіллові щита, так щита Енеєві зробив Вулкан на прохання Венери.
В обох поемах війни, сутички призводять до двобоїв ватажків, і в обох випадках перемагають головні герої поем, спочатку вагаючись: вбивати ворога чи помилувати, але в обох поемах головні герої пригадують, що їхні супротивники вбили їхніх найкращих друзів і помстилися за загиблих, вбиваючи того ж Гектора та Турна.
<Які сюжети та мотиви розробляв Вергілій?>
Світову славу надав Вергілію його третій великий твір - героїчна поема "Енеїда". У цій поемі зустрічаємо вже знайомі з поеми Гомера "Іліада" імена героїв. Так головний герой поеми Вергілія Еней був сином Анхіза й Венери, Анхіз же доводився двоюрідним братом троянському царю Пріаму. В "Іліаді" Енея показано багато разів як одного з найвидатніших троянських вождів, першого після Гектора.
Вергілій багато в чому наслідував Гомера, так що першу половину "Енеїди" можна назвати наслідуванням "Одіссеї", а другу - "Іліади". Цікаво, що й у відношенні стилю Вергілій багато в чому наслідує попередніх античних авторів, зокрема Гомера. Його поезія відзначається стилем монументальності, поєднаним із деталізацією. Цю деталізацію бачимо і в поемах Гомера. Тут можна теж провести деякі паралелі. Так у Гомера читаємо тільки згадку про молот і ковадло, міхи й одяг, сильні руки Гефеста. У Вергілія зображено страшну підземну фабрику. Таким чином, поезія Вергілія носить більш монументальний характер, хоча вплив Гомера видно і в сюжеті, і в формі зображення сюжетної дії. Ріднить Вергілія з Гомером і схожий погляд на взаємини між людьми й богами.
1.Он был недорослем.Он не хотел учиться,вместо учёбы он гонялся за голубями и играл в чехарду с дворовыми мальчишками.Его учителем был Бопре,который в отечестве своём был парикмахером,мне кажется,что тут уже ситуация ясна.Между прочием Петрушу можно сравнить с Митрофанушкой для примера,ведь они оба были недорослями.
2. Цитаты:В то время воспитывались мы не по‑нонешнему. С пятилетнего возраста отдан я был на руки стремянному Савельичу, за трезвое поведение мне в дядьки. Под его надзором на двенадцатом году выучился я русской грамоте и мог очень здраво судить о свойствах борзого кобеля. В это время батюшка нанял для меня француза, мосье Бопре <…> и хотя по контракту обязан он был учить меня по‑французски, по‑немецки и всем наукам, но он предпочел наскоро выучиться от меня кое‑как болтать по‑русски, – и потом каждый из нас занимался уже своим делом…”
“…Мне было досадно, однако ж, что не мог отблагодарить человека, выручившего меня если не из беды, то по крайней мере из очень неприятного положения…”
Петр Гринев – добрый, отзывчивый человек:
“…вы всегда желали мне добра и что вы всякому человеку готовы Маша Миронова о Гриневе)
Гринев – хороший офицер. Начальники довольны его службой: “…Командиры, слышно, им довольны…” (о Гриневе)
Петр Гринев – совестливый человек:
“…С неспокойной совестию и с безмолвным раскаянием выехал я из Симбирска…”
“…Мне было стыдно. Я отвернулся и сказал ему: «Поди вон, Савельич; я чаю не хочу»…”
“…Наконец я сказал ему: «Ну, ну, Савельич! полно, помиримся, виноват; вижу сам, что виноват…”
Гринев – жалостливый человек:
“…Мне было жаль бедного старика; но я хотел вырваться на волю и доказать, что уж я не ребенок…”
“…Я взглянул на Марью Ивановну <…> Мне стало жаль ее, и я спешил переменить разговор…”
Объяснение:Может быть не правильно
томущо боялася що з ним може щось статися