Одним із засновників жанру сатиричної мініатюри на теренах української літератури був Володимир Самійленко. Тут він досягнув значної сили викриття потворних явищ сучасної йому буржуазної дійсності, виступаючи захисником інтересів експлуатованих і гноблених. Адже письменник розпочав свою творчість у 80-х роках XIX століття, а це були роки страшної політичної реакції, коли в царській Росії переслідувалася і придушувалась кожна революційна думка, кожний вияв прогресивних ідей. Перша збірка «З поезії В. Самійленка» вийшла 1891 року. Друга збірка — «Україна» була видана І. Франком у Львові 1906 року. В своїх поезіях В. Самійленко не міг не оминути сатиричного сарказму проти всього деструктивного в українському суспільстві. Як оригінальний і самобутній художник, Сивенький відобразив у творах окремі суттєві сторони сучасної йому доби, виявив щире співчуття до гноблених і кривджених експлуататорським ладом, показав назрівання революційного незадоволення широких мас існуючими порядками царської Росії, викривав гнобительську політику царизму, паразитизм панства та буржуазії.Одним з перших сатиричних творів є вірш В. Самійленка «Ельдорадо» (1886), в якому постає узагальнено-панорамна картина дійсності. В гострих сатиричних рядках цього вірша поет відтворює задушливу атмосферу гніту, сваволі та безправ’я в царській Росії. Безпечне і щасливе життя існує тут лише для держиморд, про волю народ може розмовляти лише в острозі, за правду дякують батогами, карають тільки бідних.В «Ельдорадо» застосовано форму сатиричного куплета, яку В. Cамійленко, спираючись на досвід П. Ж. Беранте та О. К. Толстого, розвинув в українській поезії. Закінченість куплетної строфи дала йому змогу майстерно сполучити в єдину типізовану картину окремі яскраві штрихи, кожен з яких є завершеним образом в чіткій авторській оцінці. Твір побудовано на загалом відомому до того часу контрасті висловлювань. Сатиричний ефект досягається раптовим переходом від наростаючого пафосу вдаваного вихваляння «щасливого» життя в Ельдорадо до різкого зниження тону в заключному рядку куплета, де виразно звучить гнівний авторський голос.
Віртуозна майстерність поета-сатирика, влучність його сміху виявляються в несподіваній і точній деталі, винесеній у цей кінцевий рядок, дошкульність сміху посилюється за рахунок повторюваності «ударних» слів у цьому рядку:
Шишкин создавал разные картины, которые тонко и с любовью передавали красоту родной природы. Художник показывал, что может увидеть обычный человек, если на секунду остановится, отдохнет от суеты. Просто не всегда у современного человека находится достаточно времени для походов в лес, наблюдения за природой, а картина Шишкина «Зима нам совершить заочную экскурсию в зимний лес. На картине Шишкина «Зима» мы видим зимний лес, который изображен так реалистично, что становится немного прохладно. Белые, заснеженные деревья пригнулись под тяжестью груза, а отдельные деревья даже упали, не выдержав такой роскошного снежного убранства. Снег укрыл весь лес прекрасным покрывалом, на котором играют редкие лучи солнца. Еще большее ощущение праздника возникает при взгляде на маленькую птичку, которая притаилась на одном из деревьев. Она напыжилась, старается согреться, но, все равно, рада наступлению такой удивительной поры. Чтобы передать чистоту зимнего леса, автор использовал преимущественно белый цвет. Можно сказать, что такой выбор не случаен, так как зима всех примирила, стерла всю грязь. Если бы не эта картина, некоторые люди никогда бы не узнали, как прекрасен зимний лес. Картина оказалась настолько притягательной и живой, что захотелось пройтись по зимнему лесу, вдохнуть аромат свежести – и в полной мере ощутить на себе красоту живой природы.
Повесть "Тарас Бульба" - удивительное по красоте и силе творение великого писателя Николая Васильевича Гоголя. Оно поражает читателей великой силой любви к своей Родине, к своему народу, стремлением к борьбе за независимость родной земли.Главный герой повести - старый казак Тарас Бульба. Главную цель своей жизни он видит в сражении, борьбе за свободу родной земли. Ему не сидится дома, в спокойствии, рядом со своей женой. Его тянет в Запорожскую Сечь, на волю, где можно разгуляться удалому казаку. Только там, среди товарищей, живет Тарас полноценной жизнью, только там вдыхает он воздух свободы полной грудью. Тарас Бульба - полковник, закаленный боях, рыцарь и атаман казачества. Бульба был страшно упрям. Это был один из тех характеров, что могли возникнуть в тяжелый XV век на полукочующем углу Европы, когда вся южная Россия, оставленная своими князьями, была опустошена, буквально выжжена до тла набегами монгольских хищников. Тарас такой же казак, как и все остальные казаки. Так же умеет накурить вина, снарядить телегу, справить кузнецкую работу. Так же умел он гулять напропалую, бражничать и пить. Бульба был достаточно толст и тяжел, был он умен и мудр. Он выглядел, как должен был выглядеть в те времена, он был могуч и широкоплеч. Из этого следует, что он силен. Тарас был из числа старых полководцев: он был создан для бранной тревоги, отличался грубой прямотой своего нрава. Тарас не хотел принимать любые новые обычаи, всегда он хотел жить простой казачьей жизнью. Бульба истинно и сильно любил свою Родину, за ее предательство он готов был отомстить любому, кем бы он ни был. А когда сын его, Андрий, предал казачество, Родину, то Тарас "забыл" своего сына. Он поймал Андрия во время жестоко убил его... Не знал старый казак ни к кому жалости, сразу убивал он предателя. В Бульбе много жестокости было. Но был он истинным патриотом Родины своей и всегда стремился защитить ее и постоять за нее.Мое мнение о всех поступках Тараса Бульба и нем в целом таково: Тарас очень силен духом, он верен своим каким-либо идеалом не отступается от своих принципов. Да, он жесток. И его убийство сына (Андрий) кажется нам неправильным, бесчеловечным. Но Тарас считает, что уж лучше убить врага, предателя, кем бы он тебе не приходился, чем позволить ему в будущем отнять у тебя все, или и вовсе, убить тебя. Все за жизнь, за Родину. По этому принципу живет Бульба.Но смерть сыновей (Остапа казнили ляхи) не сломала, а наоборот, укрепила дух старого война. Еще сильней бьет он врага, еще беспощаднее он к тем, кто разоряет его родную землю. И не страшны ему муки и смерть. За свободу и товарищей он стерпит любые страдания. В этом весь Тарас Бульба - характер, рожденный временем.
Одним із засновників жанру сатиричної мініатюри на теренах української літератури був Володимир Самійленко. Тут він досягнув значної сили викриття потворних явищ сучасної йому буржуазної дійсності, виступаючи захисником інтересів експлуатованих і гноблених. Адже письменник розпочав свою творчість у 80-х роках XIX століття, а це були роки страшної політичної реакції, коли в царській Росії переслідувалася і придушувалась кожна революційна думка, кожний вияв прогресивних ідей. Перша збірка «З поезії В. Самійленка» вийшла 1891 року. Друга збірка — «Україна» була видана І. Франком у Львові 1906 року. В своїх поезіях В. Самійленко не міг не оминути сатиричного сарказму проти всього деструктивного в українському суспільстві. Як оригінальний і самобутній художник, Сивенький відобразив у творах окремі суттєві сторони сучасної йому доби, виявив щире співчуття до гноблених і кривджених експлуататорським ладом, показав назрівання революційного незадоволення широких мас існуючими порядками царської Росії, викривав гнобительську політику царизму, паразитизм панства та буржуазії.Одним з перших сатиричних творів є вірш В. Самійленка «Ельдорадо» (1886), в якому постає узагальнено-панорамна картина дійсності. В гострих сатиричних рядках цього вірша поет відтворює задушливу атмосферу гніту, сваволі та безправ’я в царській Росії. Безпечне і щасливе життя існує тут лише для держиморд, про волю народ може розмовляти лише в острозі, за правду дякують батогами, карають тільки бідних.В «Ельдорадо» застосовано форму сатиричного куплета, яку В. Cамійленко, спираючись на досвід П. Ж. Беранте та О. К. Толстого, розвинув в українській поезії. Закінченість куплетної строфи дала йому змогу майстерно сполучити в єдину типізовану картину окремі яскраві штрихи, кожен з яких є завершеним образом в чіткій авторській оцінці. Твір побудовано на загалом відомому до того часу контрасті висловлювань. Сатиричний ефект досягається раптовим переходом від наростаючого пафосу вдаваного вихваляння «щасливого» життя в Ельдорадо до різкого зниження тону в заключному рядку куплета, де виразно звучить гнівний авторський голос.
Віртуозна майстерність поета-сатирика, влучність його сміху виявляються в несподіваній і точній деталі, винесеній у цей кінцевий рядок, дошкульність сміху посилюється за рахунок повторюваності «ударних» слів у цьому рядку:
Там усяк говорить правду
Непідкупними устами,
Там за правду щира дяка —
Батогами, батогами.
Объяснение: