“Капитанская дочка” – одно из самых лучших произведений А. С. Пушкина. В романе Пушкин нарисовал яркую картину стихийного крестьянского восстания. Несомненно, главным героем в романе является Пугачев. Пушкин изображает Пугачева талантливым, смелым руководителем крестьянского восстания, подчеркивает его ум, сметливость, храбрость, героизм, гуманность, связь с народом. Все это создает облик подлинного Пугачева. Для Пушкина он выражал национальный характер русского народа. Но в образах Пугачева и его ближайших соратников показана и слабость движения, его политическая незрелость. Образ царя – батюшки соответствовал настроениям самого народа и его представлениям о народном царе. Пушкин очень глубоко раскрыл личность Пугачева. Так же как и рядовому крепостному крестьянину, Пугачеву свойственно недоверие и недоброжелательство ко всякому барину, хотя бы этот барин был на его стороне, как Швабрин, или сочувствовал ему лично, как Гринев. Добродушие и простосердечие Пугачева – также свойства характера народного. В одной – двух сценах внешняя величественность Пугачева окрашивается Пушкиным в юмористические тона. Однако мягкий, любовный юмор не снижает образа, вызывая не столько смех, сколько симпатию и сочувствие, с которыми относился сам поэт к своему герою. Эти сцены усиливают историческую конкретность образа Пугачева, который был для Пушкина не только вождем крестьянского восстания, потрясшего дворянское государство, но и простым казаком Емелькой Пугачевым. Однако существенное, ведущее в образе Пугачева – величие, героизм, столь импонировавшие Пушкину. Это выражено символическим образом орла, о котором говорит пугачевская сказка. Реалистическое изображение антикрепостнического движения было исторической заслугой великого поэта.
У повісті «Земля» О. Кобилянської ми зустрічаємо декілька образів, які є повними антиподами. Це, як не дивно, брати Сава та Михайло Федорчуки та їхні наречені Рахіра та Анна. Брати Федорчуки, зростаючи у одній родині, виросли зовсім різними, і наречених, скоріше за все, просто вибрали подібних до себе.
Наречена Михайла – Анна – була дівчиною спокійною і розважливою. І хоч вона, як і Рахіра, була бідною, вона прагнула просто до щасливого життя, не до багатства. Анна була гарною донькою, хоча її родина і не цінувала цього. Вона довгий час утримувала своїх матір та брата, а коли вже не змогла працювати і їй знадобилася їхня до ті з ганьбою вигнали дівчину. Анна щиро і віддано покохала Михайла. Вона знала, що хлопець із заможної родини, але не це було причиною того, чому дівчина так хотіла за нього заміж. Причина була проста – кохання. Заради Михайла Анна була ладна на все. Саме тому вона так тяжко переживала його смерть, що ледь не втратила глузду.
Рахіра була зовсім іншою. На відміну від Анни, вона не знала щирого кохання. Вона зустрічалася з Савою не через кохання (хоча хлопець переконаний у зворотному), а через свою велику любов до багатого життя. Понад усе Рахіра любила гроші. Вона вміла обернути все на свою користь, була хитрою та підступною. Рапіра прагнула вийти заміж не за Саву, а за його спадок. Саме тому, коли вона довідалась про те, що вся земля може дістатися Михайлові, вона підмовила Саву вбити брата. Яку ж силу вона мала над хлопцем, якщо заради неї він наважився на такий тяжкий злочин!
На мою думку, якби Михайло таки одружився з Анною, їхнє життя було б довгим та щасливим. Анна була б чудовою господинею, кохала б чоловіка та поважала б його батьків. А якщо б одружилися Сава з Рахірою, їхнє подружнє життя навряд чи склалося б добре. Занадто користолюбною є Рахіра, понад усе вона любить гроші, і тому, на мою думку, їй завжди було б їх замало, вона б весь час докоряла цим чоловіку. До того ж дівчина ніколи не була вправною господинею, не любила працювати біля землі… Тож такий шлюб не міг проіснувати довго.
І хоча часто здається, що Анна – слабкодуха, занадто ніжна, та те, що вона все ж таки змогла пережити смерть свого коханого і стати щасливою не дивлячись ні на що, говорить про те, що це не так. Анна – справжня жінка. Вона вміє і віддавати, і брати, Рахіра ж прагне тільки брати – щоб все було для неї, щоб навколо неї оберталася Земля. Тому навряд чи вона колись знайде справжнє щастя.
ответ:ни в чем так как произведения не похожи
Объяснение: