Петрусь (Петро Попельський) - головний герой твору Миколая Короленка "Сліпий музикант". Петрусь-син багатого поміщика Південно-Західного краю. На долю хлопця випало складне випробування: він народився сліпим. Через це йому складно спілкуватися з однолітками, хлопчик гостро переживае свою несхожість на інших, не може змиритися з тим, що не бачить світ. Але його дядько, а згодом і подруга Евеліна допомагають хлопцю повірити в себе, розкрити свій талант, а згодом і досягти успіху. Невпевнений юнак перетворюється на сильну духом людину, що любить життя. У фінальній сцені повісті Петро Попельський - піаніст, що заворожує своєю грою зал. У нього є сім'я - кохана жінка і зрячий син. Евеліна - дуже чуйна, добра і мудра дівчинка. Евеліна завжди сприймала біль хлопця як свій власний. Евеліна була першою і єдиною подругою Петра, а згодом стала його коханою. Коли Евеліна дізналася, що хлопчик, з яким вона навіть ще не познайомилася - сліпий, вона плакала від співчуття його горю. Цей момент запам'ятався Евеліні на все життя.
В основі сюжету -- казкова подорож дітей бідного дроворуба в пошуках Синього птаха,
який принесе здоров'я і щастя хворій дівчинці -- онучці сусідки Берленго (феї
Берилюни). Фольклорний мотив пошуків цілющого зілля дає авторові змогу провести
своїх героїв -- дівчинку Мітіль і хлопчика Тільтіля -- через багато випробувань, що
до м відкрити вічні цінності і сенс життя, а саме: за Синім птахом (символом
шастя) не потрібно ходити далеко, щастя поруч. Однак його потрібно побачити в
реальному повсякденному житті -- у батьківській любові, у турботі про ближніх,
милосерді і безкорисливості. Образ Синього птаха багатозначний він також символізує
пошуки істини, пізнання таємниць природи. Це споконвічне прагнення людства вимагає
мужності, оскільки природа не хоче віддавати свої таємниці, а істину не можна відкрити
раз і назавжди -- вона нескінченна У такий б фантастично-казковий сюжет,
властивий жанру феєрії, наповнюється філософським змістом. Автор зображує блукання
людської душі у Всесвіті в пошуках істини й гармонії, її зустріч із добром і злом.
Образи п'єси. У сюжеті п'єси переплетено два пласти -- реальний і фантастичний.
Реальні життя в сім'ї дроворуба, обстановка в його бідній, але не вбогій хатині, час, коли
відбувається дія, - ніч напередодні різдва різдвяний мотив - - чекання чуда і народження
людини - - так само дістає реального втілення. Діти після фантастичної подорожі уві сні
прокинулися мудрими і щасливими, оскільки здійснилося диво народження в них душі.
Згадаймо: на початку п'єси Тільтіль на запитання феї Берилюни, чому він не хоче
розставатися зі своєю горлицею, відповідає: «Тому що вона -- моя». Тепер, після довгих
пошуків, випробувань, труднощів і поневірянь, що випали на їхню долю на цьому
нелегкому шляху, він готовий відразу і безкорисливо її віддати. Милосердя і любов до
ближнього - - умова цього дива.
Фантастичний план сюжету, крім подорожі, задіює персонажів, які розділяють з дітьми
їхнє повсякденне існування і враз оживають чи олюднюються. Це Хліб, Молоко, Вода,
Кішка і Пес. Їхню казковість підкреслено традиційними характерами й описом костюмів
однак і вони символізують сили добра і зла. Пес Тіло виступає в ролі вірного Санчо
Панси. Хліб залежно від обставин допомагає або шкодить дітям. Кішка -- втілення
зрадництва і підступництва -- уособлює ворожі людині демонічні сили, разом з Ніччю
вона охороняє таємниці Буття. Скориставшись довірливістю дітей, Кішка приводить їх у
ліс на вірну загибель від дерев і тварин, що страждають від «жорстокості і дивовижної
несправедливості людини». У такій алегоричній формі автор стверджує, що природа
неохоче відкриває таємниці Буття і людина може це зробити лише шляхом гармонійної
взаємодії з нею.