однажды, ранним утром, сережа как всегда смотрель мультики. он не как ни мог оторваться от телевизора, и постоянно его смотрел. и каждый раз опаздывал в школу, из-за этого родителям не мало раз звонили с жалобавми. это вошло ему в привычку: просыпаться, и сразу смотреть мультфильмы. это было не плохо, но это влияло на его учебу. как то раз, родители смирились с этим, и на время отвезли телевизор на дачу. сережа тем временем был в школе, и даже не подозревал этого. придя домой, он был удивлен от пропажи телевизора и позвал маму. мать все сразу объяснила и успокоила его, ведь это вошло к нему в привычку. прошла несколько недель. сережа привык к новому режиму и стал учиться лучше, он перестал пропускать уроки. родители и учителя хвалили его. родители вернули телевизор домой, но с условием что в день сережа будет смотреть по 2 часа. так сережа избавился от недостатка. (не судите строго, старалась)
С. Єфремов у статті «Муза гніву і зневір’я» зазначає, що О. Олесь «дає зразки справжньої високої поезії — то лагідної, чисте гейневської, то розпачливої, як у Леопарді, то олімпійсько-величної, як у Ґете. І своя власна, не позичена сила вчувається у його».
Я думаю, що слова критика можна підтвердити конкретними прикладами з творів О. Олеся. Найкращим із яких є збірка «З журбою радість обнялась». Читача дивує експресивна неповторність поетичних образів Олеся, гнучкість і легкість оповіді, образи, споріднені з фольклорними, але пройняті особливою щирістю, мрійливістю, збентеженістю від краси світу і любові. Українська поезія до Олеся не мала такої драматичної ніжності й життєдайної сили, що викликає в душі читача бентежність від споглядання краси, здивування, осягання незвіданих висот духовності.
Продовжуючи традиції Тараса Шевченка і Лесі Українки, поет у вірші «О слово рідне! Орле скутий!» звеличує рідне слово, яке до пробудити історичну пам’ять нації. Напасники України, розуміючи доленосну роль рідного слова в житті народу та його боротьбі за свободу, забороняли українську мову, цей безцінний скарб «чужинцям кинули на сміх», але українське слово уподібнюється «скутому орлу», тобто поневоленому народові, слово якого завжди звучало як «співочий грім батьків моїх», а тепер «дітьми безпам'ятно забутий».
У 1915 році поет побував у Карпатах. Зустріч з Гуцульщиною знайшла втілення у поемі «На зелених горах»: у ній «країна див», «зелена казка серед гір» асоціюється з вільним духом українського народу.
Але не лише в поезії Олесь виявляв свою громадянську позицію. Варто також згадати і збірку «Євген Коновалець: нарис про життя, чин і смерть великого українського патріота». Авторами цієї книги були батько і син, — Олександр Олесь і співець націоналістичної революції Олег Ольжич, що був заступником Голови Проводу ОУН полку, Андрієм Мельником.
Епіграфом до цього видання взяті слова Є. Коновальця: «Як довго нема самостійної української держави, так довго не буде порядку в Европі. Всі союзи будуть нереальними».
Объяснение: