Зарубіжна література.
1.Робін Гуд у народних баладах є образом:
а/традиційним, в/казковим,
б/вічним, г/ образом-символом.
2.У баладі Ф. Шіллера ,,Рукавичка’'зіставляються світи:
а/багатих і бідних, в/людей і звірів, б/лицарів воінів, г/жителів міста і села.
3.На щиті Айвенго було написано:
а/позбавлений спадку,
в/,,Відданий королю'’,
б/,,Вірність і відвага'’,
г/,,Геть норманів-завойовників'’.
4Подіі у повісті В. Бикова ,,Альпійська балада'’ відбуваються:
а/під час Другоі світовоі війни,
б/під час Першоі світовоі війни,
в/у повоєнні часи, г/у наш час.
5.Коня і збрую Айвенго для участі в турнірі дістав:
а/Вамба, б/Гурт, в/Ісаак, , г/Седрік.
6. Основна проблема оповідання Дж.
Олдріджа,,Останній дюйм’':
а/взаємини батьків і дітей,
б/охорона природи,
в/технічний прогрес та його наслідки, г/дружба та кохання.
7.Камаль із твору Р. Кіплінга,,Балада про Схід і Захід порівняв себе і полковничого сина з:
а/двома тиграми, в/ двома шакалами, б/двома вовками, г/самотніми мисливськими псами.
8. Під час зустрічі випускників Пушкін був:
а/у ліцеі, б/у заслані, в/на морі, г/у кругосвітній подорожі.
9. Майбутню долю Ассоль напророкували:
а/Егль, збирач фольклору,
б/циганка-ворожка, в/батько,
г/старий вугляр Філік.
10.У вірші Г. Гейне ,,Коли настав чудовий май...’' ідеться про кохання:
а/нерозділене, б/трагічне,
в/взаємне, щасливе, г/таємне.
11.Твір Е. По ,,Золотий жук називається так тому, що :
а/знайдений скарб був у формі жука, б/малюнок із зображенням жука наштовхнув героя на думку про пошук скарбів піратів, в/при ловитві золотого жука був знайдений шматок пергаменту із зашифрованим місцем скарбу.
12.Коли Джип, малюк із новели Г. Уеллса ,,Чарівна крамниця'’, узяв продавця за палець, батько відчув:
а/тривогу, б/ревнощі,
в/радість, г/задоволення.
до ть, буду вдячна!
Можно быть сколь угодно мудрым и даже носить в своей голове целые библиотеки, но столкнувшись с Ней в реальности в считанные мгновения растерять все придуманные высоты, превратившись в напуганного беззащитного мальца. Десятки раз я видел, как люди сильные, вслух смеющиеся над Смертью, смеющие бросать в Ее сторону пренебрежительные фразы, в самый последний момент (буквально за пару последних вздохов до…), так неожиданно теряли всякую браваду. Они, такие смелые, хватались за соломинку – с остервенением рыская по кровати в поисках мобильного телефона или пытаясь встать, не понимая, почему ни слушаются ноги… «Как? Не может быть. С кем угодно, только не со мной!» Уже потом, в замершем, замерзшем взгляде свидетели прочтут удивление и растерянность. До конца, дураки, мы не верим. Мы отрекаемся, отворачиваемся, как те дети, что считают, будто закрыв глаза можно спрятаться от чудовища