Мені подобається читати підліткові книжки, але читаючи саме цю - я зрозуміла, що дивлюся на всі події очима мами, а не дівчинки-підлітка...
У цій книжці піднімаються звичайні підліткові питання: школа, друзі, родина, обов'язки, перші закоханності, витрачання-заробляння грошей, вечірки і ще дуже багато всього, що цікавить підлітків у процесі їхнього дорослішання. У цьому плані юні хлопці та дівчата дуже схожі. А от поведінка їхніх батьків - часто досить відрізняється. Одні з легкістю і довірою обговорюють з дітьми теми сексу, кохання, алкоголю чи наркотиків, друг відмовчуються або уникають таких розмов, а третім ніколи...
Головній героїні, Маргариті, можна сказати у цьому пощастило. Ні, її сім'я - геть не взірець для інших. У кожного члена родини є купа комплексів, проблем, непорозумінь, та й сама сім'я ледь-ледь тримається купи і переживає не найкращі часи... Проте батьки завжди з повагою і розумінням (на скільки це можливо) ставляться до своїх дітей. Вони готові до діалогу, хоча іноді він відбувається на підвищених тонах і з грюканням дверей... Вони уміють прислухатися, хоч і не завжди згодні з рішеннями своїх чад...
Одна із сюжетних ліній твору - любовний трикутник. Та чи дійсно це трикутник, де насправді кохання, а де "закоханість у кохання" - тут Маргарита буде розбиратися і вирішувати сама. Знову ж таки, її батьки з терпінням віднеслися до того, що протягом трьох років їхня донька зустрічалася з двома хлопцями. Вони не підганяли, не забороняли і не впливали на її вибір, хоча і не зовсім схвально ставилися до цих стосунків.
Я вважаю, що це дуже важливо, уміти приймати свою дорослу, але все ще дитину, такою, як вона є. Дати час на роздуми. Поважати її вибір. Саме тому я б рекомендувала цю книгу для прочитання не лише підліткам, а й їхнім батькам, свідомим батькам, готовим до серйозних розмов.
В произведении " уроки французского " можно наблюдать не только жизнь мальчика, как главного героя, но и как, ребенка, жившего в послевоенное время. Детям,которые прожили до пятого класса в селе приходилось ехать продолжать учебу в более населенное место, к примеру рай- центр. У детей не было уже приевшихся нам яблок и они даже не подозревали о том, что есть гематоген. ( продолжи примером) Тем самым можно сказать, что жизнь у них была не лучшая, а вот судьба у каждого своя и если идти по плохой дорожке, как те мальчишки, игравшие на деньги, ничего хорошего не будет.
Главный герой рассказа «Уроки французского» – одиннадцатилетний мальчик, которого отдали учиться в пятый класс в райцентр. Таким образом, ребёнок стал жить один в городе, а мама с младшими братом и сестрой – в селе.Мальчик был очень привязан к семье и, как мог, заботился о матери и братике с сестричкой: зная, что они будут огорчаться и беспокоиться, не рассказывал о том, что голодает в городе.Мальчик был умным, добросовестным, любил учиться:«…перебрал все книжки, которые оказались в нашей неказистой библиотеке…»Главному герою были свойственны целеустремлённость и упорство. Даже тяжёлый и никак не дававшийся французский язык, он, в конце концов, освоил.Герой рассказа – человек справедливый и с сильной волей. Это видно из всех его поступков.Очень показательным был случай с игрой в «чику» на деньги. Мальчик играл хорошо, лучше всех.Он не понимал, что тем самым вызывает в своих партнёрах по игре злобу и зависть. Да ему с его искренностью и бесхитростностью и в голову такое бы не пришло. За успехи в игре мальчугана побили. И это были трое на одного. Но честь и достоинство не позволили ему сбежать. Более того даже в такой ситуации во время избиения ребёнок пытался донести до мальчишек, что зачинщик драки обманывает их в игре.Гордость и достоинство не позволили мальчику брать у учительницы еду. Честность и открытость не разрешали обманывать и хитрить ни в общении с людьми (к примеру, учительнице он рассказал правду об игре на деньги), ни в играх со сверстниками.Если обобщить характеристику главного героя, то это нормальный ребёнок с правильным воспитанием и жизненными позициями. По сути, дети и должны быть такими – тогда и во взрослой их жизни не будет лжи, подлости, предательства и.т.д.
Мені подобається читати підліткові книжки, але читаючи саме цю - я зрозуміла, що дивлюся на всі події очима мами, а не дівчинки-підлітка...
У цій книжці піднімаються звичайні підліткові питання: школа, друзі, родина, обов'язки, перші закоханності, витрачання-заробляння грошей, вечірки і ще дуже багато всього, що цікавить підлітків у процесі їхнього дорослішання. У цьому плані юні хлопці та дівчата дуже схожі. А от поведінка їхніх батьків - часто досить відрізняється. Одні з легкістю і довірою обговорюють з дітьми теми сексу, кохання, алкоголю чи наркотиків, друг відмовчуються або уникають таких розмов, а третім ніколи...
Головній героїні, Маргариті, можна сказати у цьому пощастило. Ні, її сім'я - геть не взірець для інших. У кожного члена родини є купа комплексів, проблем, непорозумінь, та й сама сім'я ледь-ледь тримається купи і переживає не найкращі часи... Проте батьки завжди з повагою і розумінням (на скільки це можливо) ставляться до своїх дітей. Вони готові до діалогу, хоча іноді він відбувається на підвищених тонах і з грюканням дверей... Вони уміють прислухатися, хоч і не завжди згодні з рішеннями своїх чад...
Одна із сюжетних ліній твору - любовний трикутник. Та чи дійсно це трикутник, де насправді кохання, а де "закоханість у кохання" - тут Маргарита буде розбиратися і вирішувати сама. Знову ж таки, її батьки з терпінням віднеслися до того, що протягом трьох років їхня донька зустрічалася з двома хлопцями. Вони не підганяли, не забороняли і не впливали на її вибір, хоча і не зовсім схвально ставилися до цих стосунків.
Я вважаю, що це дуже важливо, уміти приймати свою дорослу, але все ще дитину, такою, як вона є. Дати час на роздуми. Поважати її вибір. Саме тому я б рекомендувала цю книгу для прочитання не лише підліткам, а й їхнім батькам, свідомим батькам, готовим до серйозних розмов.